Подвижник землі Прилуцької

Протоієрей Іоанн Лабунський († 1945)

Протоієрей Іоанн Лабунський народився 26 листопада 1878 р. у с. Боршна Прилуцького р-ну Полтавської губернії. Його батько — ієрей Василій Борисович Лабунський, настоятель Свято-Іллінського храму с. Боршна — помер невдовзі після народження сина. Мати — Катерина Олексіївна — сама виховувала дитину. Іоанн Лабунський вступив до Роменського духовного училища, а потім — до Полтавської духовної семінарії, яку закінчив у 1899 р. У 1900 р. одружився з Катериною Фадеївною Соломахою (у родині Лабунських було п’ятеро дітей: Василь, Борис, Володимир, Ольга та Ганна).
Того ж 1900 р. Преосвященний Іларіон, єпископ Полтавський і Переяславський рукоположив Іоанна Лабунського у сан священика й направив служити в Іллінський храм рідного с. Боршни. Першою турботою отця Іоанна на парафії стало будівництво нової церкви замість ветхої. Батюшка організував церковний хор, що славився на всю околицю, і своїм коштом відкрив парафіяльну школу для селянських дітей. Труди священика були високо оцінені священноначалієм, і незадовго до революції 1917 р. його призначили благочинним округу.

У 1925 р. у Прилуках була здійснена спроба скликати церковний собор з метою прийняття самочинної автокефалії. Отець Іоанн організував і очолив багатолюдний хресний хід проти розкольників. З архівних документів відомо, що завдяки стійкій позиції і рішучим діям батюшки засідання «собору» не відбулося. Отець Іоанн особисто переконував кожного делегата твердо стояти за істинну Церкву й не піддаватися на спокуси й улесливі слова.
1927 р., коли у Прилуки проник обновленський розкол, ситуація повторилася. Як і у випадку із «самосвятами», боршенці хресним ходом на чолі зі своїм пастирем прийшли в Іоанно-Предтеченську церкву м. Прилуки, де відбувся диспут між православними й обновленцями. Але, на жаль, цього разу православне духовенство залишилося в меншості.
Влада в особі ДПУ, що підтримувала обновленський розкол, не пробачила священикові його стійкості у відстоюванні Православ’я. 1930 р. храм у Боршні закрили, а отця Іоанна заарештували. До літа він перебував у прилуцькій в’язниці, де зазнав страшних мук, але не відрікся від Бога й зберіг вірність Церкві. Подальше ув’язнення батюшка відбував в Астрахані, а потім у м. Котласі Архангельської області. Долю священика-сповідника розділила і його дружина.
Після повернення із заслання отець Іоанн з матушкою жили у Прилуках на Кустівцях, у маленькому будиночку біля болота, у крайній нужді. Стріха була геть продірявлена: якось під час війни, коли батюшка саме стояв на молитві, на їхню хижу впав снаряд, але не розірвався. На прожиток отець Іоанн заробляв тим, що працював двірником, рубав дрова. 17 вересня 1941 р., під час німецької окупації, отець Іоанн відновив своє служіння у храмі с. Боршна. Багато людей з іконами прийшли до хатинки священика на Кустівці і слізно благали його повернутися у рідну слободу. Усе село вийшло зустрічати свого пастиря. Іллінський храм, що височів на пагорбі над мальовничою річкою Удай, невдовзі прибрали, опорядили, і в ньому було звершено перше богослужіння.
Отець Іоанн мав дар передбачення та зцілення недуг. Багато людей йшло до батюшки порадитися, і все, що він казав, — збувалося в точності. Боляче ранили серце отця Іоанна ті з його парафіян, які стали його «обожнювати». До таких людей м’який від природи батюшка ставився суворо.
Отець Іоанн дуже любив і благоговійно шанував пам’ять небесного заступника Прилуцької землі святителя Іоасафа Білгородського й повсякчас закликав своїх парафіян шанувати його.
23 червня 1944 р. померла матушка Катерина, а 26 червня, одразу після її похоронів, отця Іоанна заарештували. 29 вересня 1944 р. Чернігівський слідчий ізолятор виніс йому вирок: вісім років виправно-трудових таборів. Далі — харківська в’язниця, де вже зовсім хворий батюшка скінчив свій життєвий шлях. У Вербну неділю 1945 р. стан його здоров’я різко погіршився, і на Великдень, у ніч на 6 травня, коли у церквах правили заутреню, він відійшов до Того, заради Якого віддав своє життя, — Господа свого Іісуса Христа. Парафіяни та клір Іллінського храму дбайливо зберігають пам’ять про батюшку Іоанна, істинного сина Святої Матері Церкви й самовідданого подвижника на ниві Христовій.

За матеріалами офіційного сайта
Ніжинської єпархії

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.