ПОДВИГОМ ДОБРИМ ПОДВИЗАЮЧИСЬ. Преподобномученик Корнилій Псково-Печерський (день пам’яті — 5 березня за н. cт.)

Ставши настоятелем Псково-Печерського монастиря, він привів ввірену йому Господом обитель до найвищого розквіту. У період ігуменства преподоб­номученика Корнилія число братії монастиря зросло з 15 до 200 осіб. Ця кількість насельників не була перевищена при жодному з наступних настоятелів обителі.
Святий Корнилій народився 1501 р. у сім’ї бояр Стефана та Марії. У Псковському Мірожському монастирі праведник був навчений грамоти, оздоб­лення книжок та іконопису, різних прикладних наук. За час навчання у Корнилія виник­ло тверде бажання присвятити своє життя Господу.

Незабаром визначилося і місце майбутніх подвигів. Одного разу дяк государя Місюрь Мунєхін запропонував Корнилію поїхати з ним до загубленої серед лісів Успенської Псково-Печерської обителі. Краса природи, тиха служба у печерній церкві справили сильне враження на юнака. Незабаром він залишив рідний дім, щоб прийняти чернечий постриг у цьому маловідомому монастирі. 1529 р., у віці 28 років, Корнилій був возведений у сан ігумена й понад 40 років ніс послух настоятеля обителі. За своє багаторічне служіння праведнику вдалося поширити Православ’я серед народностей естів і сету, які жили навколо монастиря. Під час епідемій Корнилій безстрашно ходив по морових селах причащати живих і відспівувати померлих. Праведник будував у Пскові церкви, лікарні, будинки для сиріт і нужденних.
Під час Лівонської війни ченці обителі лікували й годували поранених, ховали у печерах померлих і вписували їхні імена в монастирський синодик на вічне поминання. У відвойованих містах Корнилій проповідував Євангеліє, займався роздачею найнеобхіднішого постраждалому населенню. У 1560 р. преподоб­ний відправив військам, що взяли в облогу м. Феллін, на знак свого благословення просфору і святу воду. Того ж дня німці здали місто.
Преподобний був великим любителем книг, зібрав для обителі багату бібліотеку, став автором «Повісті про початок Печерського монастиря», упорядником «Опису монастиря» і «Опису чудес Печерської ікони Богоматері». Крім того, в сере­дині XVI ст. у монастирі Корнилія було розпочато літописання. Цю традицію обитель успадкувала від Спасо-Єлеазаровського монастиря.
Праведник виявив себе і як талановитий будівельник. За час його ігуменства була збільшена довжина печер, побудовані у 1541 р. Благовіщенський храм, а у 1559 р. Покровська церква. Оскільки монастир знаходився у прикордонній зоні, то актуальним питанням залишалося будівництво фортечної стіни навколо нього. І з цим завданням преподобний упорався блискуче. Стіни ідеально збереглися до нашого часу і являють собою значний комплекс споруд із вежами та стрільницями.
У 1570 р., дорогою із Пскова, в монастир заїхав цар Іван Грозний. Він був під таким сильним враженням від побаченого, що запідозрив ігумена, який походив із боярського роду, у державній зраді й тут же, при зустрічі, вбив його своїм жезлом. Майже одразу правитель розкаявся у скоєному і на своїх руках відніс тіло мученика у храм. Так, на 69-му році життя, святий Корнилій «земним царем був посланий до Небесного Царя у вічне житло». Мощі преподобномученика нині спочивають в Успенському храмі Псково-Печерського монастиря.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.