ПОДАРУВАТИ РАДІСТЬ

Щоразу, коли ми їдемо до вихованців дитячого будинку, я хвилююся, немов уперше. Ніколи не знаєш, що тебе очікує і чи вдасться виконати задумане, адже все може піти зовсім не за планом.


Цього разу ми з молодшими дітьми довго виконували письмові вправи і так захопилися, що потім нашвидкуруч закінчували творчу частину нашого заняття — плакат із квітів, попередньо розфарбованих учнями.   

Та найважливіша складова наших поїздок — звичайно ж, спілкування з дітьми. Хочеться їх чогось навчити, дати пораду й наштовхнути на роздуми, що допомогли б їм обрати правильний життєвий шлях, а можливо, і, втримати від деяких помилок у майбутньому. Адже ми всі із власного досвіду знаємо, що навіть один раз почута у дитинстві фраза (яку, іноді, одразу й не збагнеш) може закарбуватися у пам’яті, а потім згадатися у потрібну мить і навіть вплинути на наші вчинки.
Ми намагаємося навчити дітей бути уважнішими та добрішими одне до одного, але дуже часто виходить так, що вони самі навчають нас цього. Інколи їм це вдається навіть краще, ніж нам. Тому після відвідин дитячого будинку завжди повертаєшся трохи іншою людиною.
І найважливіше, що ми можемо дати цим дітям — це часточку тепла, любові та уваги, яких їм так бракує у їхньому маленькому замкнутому світі, що існує за власними законами. Подарувати їм кілька годин радості і свята, яких вони з таким нетерпінням очікують, виглядаючи й зустрічаючи нас усмішками та обіймами. А потім так само проводжають нас до воріт, випитуючи, коли ми приїдемо знову, й інколи жартома пропонують залишитися…
 
Даша Федiрко,
волонтер руху «Молодість не байдужа»

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.