ПОЧУТТЯ ЄДНАННЯ. Правда про нас — у документальному кіно

27—29 січня у Дніпропетровському кінотеатрі «Правда-Кіно» пройшла III Міжнародна кіно­асамблея на Дніп­рі–2012. Кінопроект отримав благословення митрополита Дніпропет­ровського і Павлоградського Іринея. Як повідомляє сайт Центру православної культури «Ліствиця», девіз форуму ось уже третій рік залишається незмінним: «Правда про нас — у документальному кіно». 


Цього разу для фестивалю актуальною стала тема зв’язку часів — адже країна, де немає документального кіно, нагадує сім’ю, в якій немає фотоальбому. Відповідь на питання про те, чому для свого кінофоруму організатори вибрали документальне кіно, а не художні фільми, очевидна. Ці фільми — об’єктивний погляд на наше реальне життя.

Цього року глядачів чекали захоп­люючі кінострічки — протягом трьох днів була можливість побачити творчі роботи майстрів-документалістів із Росії, України, Білорусі та Грузії. Програма асамблеї включала 13 документальних картин, серед них — шість прем’єр.
«Кіноасамблея — це не кінофестиваль. Тут немає конкурсу, немає змагання… Тут живе привітність, бажання пожертвувати собою й об’єднатися з глядачем. Режисер віддає себе глядачеві, а глядач приймає це кіно та дякує Богові за радісне почуття єднання — у мистецтві, у красі та премудрості Божій», — зазначив на відкритті виконавчий директор кіноасамблеї, заслужений працівник культури України протоієрей Ігор Собко.
Справжньою подією кінофоруму стала прем’єра чотирисерійного документального фільму А. Столярова «Пан прем’єр-міністр» — про Петра Аркадійовича Столипіна, інформує Седмиця.Ru. У телевізійному ефірі його планують показати на телеканалі «Культура» у квітні. Дніпропетровцям пощастило — вони стали першими, хто побачив цей фільм.
Значний інтерес глядачів викликав фільм «Острови. Валерій Чигинський», присвячений чудовому режисерові науково-популярного кіно, який за радянських часів знімав фільми про мікросвіт живих клітин. Завдяки знайомству з унікальними біологічними фактами документаліст прийшов до віри в Бога.
В основу сценарію іншої прем’єрної картини — «Історія одного дзвону» режисера Є. Лобачової-Дворецької з Ярославля — лягла розповідь із книги відомого православного письменника протоієрея Миколая Агафонова. Документальна оповідь про одну із сільських церковних дзвіниць і долю, що спіткала її дзвони, стала наоч­ною ілюстрацією до непростих зламів історії нашої країни. В художньому та музичному оформленні фільму взяли участь юні вихованки притулку жіночого Миколо-Сольбінського монастиря.
З великим натхненням гості та учасники кіноасамблеї зустріли дві нові роботи білоруського режисера Г. Адамович «Чоловіча справа» і «Намальований Рай». Ім’я цього майстра кінодокументалістики вже добре знайоме православному глядачеві, а створений нею фільм «Черниця», показаний на дніпровському кінофорумі торік, багатьох пройняв до глибини душі. Серед численних міжнародних та вітчизняних нагород режисера (а їх вже близько 40) є диплом «За глибоке проникнення в повсякденне життя», і ця фраза, безсумнівно, є символічною для всієї творчості документаліста. Нагадаємо, що на Київському православному кінофестивалі «Покров-2011» фільм «Черниця» визнано кращим у своїй номінації.
Ще однією прем’єрою «Кіно­асамблеї на Дніпрі» став «Літопис у променях світла» режисера кіностудії «Білорусфільм» Ю. Горулєва. Створивши власну кіностудію «Стоп-кадр», він знімає фільми і програми православної тематики. За майстерно зроблені роботи Ю. Горулєва удостоєно численних призів і нагород, він є лауреатом премії «За духовне відродження» і вже багато років очолює Міжнародний кінофестиваль «Магніфікат», який щороку проходить у Білорусі.
«Для мене, згідно з євангельськими принципами, — любов перш за все. Якщо я не люблю свого героя, то кіно не вийде. Навіть якщо його герой негативний, усе одно його треба полюбити», — сказав Юрій Горулєв, виступаючи на прем’єрі фільму.
«Літопис у променях світла» — це історія фотохудожниці Софії Хоментовської, яка свого часу багато знімала свої рідні місця — Полісся і Пінськ. Героїня народилася на початку минулого століття в аристократичній родині й вже у дитинстві серйозно захопилася фотографією. Зроблені юною любителькою знімки публікувалися у Варшаві нарівні з роботами професіоналів. На початку 1930‑х років Софія Хоментовська емігрувала, забравши за океан і свій чималий фотоархів. Фільм нагадує про долю цієї талановитої жінки, про минуле мешканців Полісся, побут яких вона зуміла зафіксувати. Фільм ішов мовою оригіналу — білоруською, але, вочевидь, був зрозумілий усім глядачам.
Справжнім відкриттям для багатьох став документальний фільм «О, Пресвята Богородице…» грузинського режисера Р. Борашвілі — про земний шлях Богородиці та його відображення у грузинській карбованій іконі.
Завершила «Кіно­асамб­лею–­2012» прем’єра ще однієї роботи режисера А. Столярова «Знаки пунктуації» — про вихованців недільної школи «Ліствиця» м. Дніпропетровська. Семирічна міська недільна школа, де навчається 200 дітей, діє при міському центрі православної культури «Ліствиця» з 1997 р. Сьогодні тут працюють дев’ять викладачів з вищою педагогічною та духовною освітою. Про свої надії та сподівання, проблеми і досягнення на непростому шляху духовно-морального становлення юної людської особистості вони розповіли з кіноекрана разом зі своїми учнями та з їхніми батьками.
Як повідомили організатори, проведення кіноасамблеї стало можливим завдяки спільним зусиллям Центру православної культури «Ліствиця», кінотеатру «Правда-Кіно», мецената Андрія Шипка, Дніпропетровської обласної держадміністрації та Дніпропетровської облради.
Підготував Олег Карпенко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.