Поборник Правди. Святитель Нифонт, єпископ Новгородський (день пам’яті — 21 квітня за н. ст.)

Святитель Нифонт, єпископ Новгородський, розпочав чернече життя в Києво-Печерському монастирі. Благочестиве життя праведника стало відоме багатьом. Коли Новгородський владика Стефан пішов на спочинок у монастир, то кандидатом на кафедру одностайним рішенням новгородців було обрано саме ченця Нифонта. З благословення Київського митрополита Михаїла II хіротонія нового архіпастиря відбулася в Києві 1130 р.
Через п’ять років святителю довелося пройти серйозне випробування. Коли між Київським, Чернігівським і Новгородським князівствами вчинився конфлікт, праведник зміг переконати князів не починати воєнних дій. Надалі владиці ще не раз довелося виступати з миро­творчою місією в нескінченних княжих міжусобицях. Велику увагу Новгородський архіпастир приділяв храмобудуванню: під час його служіння в центрі Новгорода було закладено білокам’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, оздоблено Софійський собор, засновано Спасо-Мирозьку обитель.

Ревно відстоюючи канонічні правила життя Церкви, владика не дав благословення Новгородському князеві на протизаконний шлюб. А коли той усе ж повінчався, Нифонт публічно осудив князя. Свою твердість у дотриманні церковних канонів святитель виявив і тоді, коли собором руських єпископів, без благословення Константинопольського патріарха, на Київську митрополичу кафедру був поставлений Климент. На спеціально зібраному для цього соборі єпископ Нифонт застеріг архієреїв про неминучість Божої кари в разі порушення канонів. Проте Київський князь Ізяслав Мстиславич, не послухавши праведника, свавільно поставив Климента митрополитом. Нифонта ж відправили у Києво-Печерський монастир. Це рішення святитель прийняв зі смиренням, дякуючи Господу за можливість повернутися «до безмовного свого життя зі святими». Коли Київ був узятий військами князя Юрія Довгорукого, страдник отримав можливість повернутися на місце свого служіння — у Новгород.
За тверде відстоювання патріарших прав Константинопольський патріарх благословив святого грамотою, де порівняв його з першими святими отцями, які непохитно стояли на захисті Православ’я.
У 1156 р., дізнавшись про прибуття з Константинополя до Києва нового митрополита Константина, який отримав посвячення і призначення на кафедру від патріарха, святитель вирушив у стольний град. У Києві Нифонт зупинився в Печерському монастирі, де за три дні до смертельної хвороби, що спіткала його, удостоївся чудесного видіння: уві сні йому явився преподобний Феодосій із сувоєм у руці, на якому було написано: «Се аз и дети, яже ми дал есть Бог». Переносячи хворобу зі смиренням і радістю, преподобний відійшов до Господа в суботу Світлої седмиці. Сьогодні святі мощі праведника спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах Лаври. Святитель Нифонт відомий також як автор декількох житій Києво-Печерських угодників, Несторового літопису від 1116 до 1157 рр., а також книги «Відповідей».

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.