ПІСТ ІЗ ВДЯЧНІСТЮ І РАДІСТЮ

 Триває Різдвяний піст. Незважаючи на те що для багатьох уже не вперше починати багатоденний піст, завжди знайдеться місце для духовних «доробок», для духовного вдосконалення. А хтось уперше розпочав багатоденний піст й обов’язково постане перед численними питаннями на тему «Як правильно постувати?». Пропонуємо нашим читачам ряд відповідей на поширені у зв’язку з цим запитання. Відповідає архімандрит Маркел (Павук).

— Піст для початківців. Що важливо для людини, яка вперше почала постувати?
— Для початківців головне правильно зрозуміти, навіщо треба постувати. Не можна постувати, як іноді це роблять, тільки заради здоров’я чи заради успіху на роботі. Призначення посту полягає в тому, щоб шляхом обмеження у скоромній їжі та розвагах зробити людину добрішою, чуйнішою до чужого болю і чистішою. Якщо цього не відбувається, а, навпаки, людина пишається своїм постом і при цьому гнівається, дратується та кривдить ближніх, тоді краще зовсім не постувати… Про це говорить Сам Господь: для чого Мені безліч жертв ваших? (Іс. 1: 11); ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорсткою рукою бити інших (Іс. 58: 3–4). Ні, такий піст не угодний Богу. Жертва Богові – це дух упокорений; серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш (Пс. 50: 19).
— Як правильно чинити людині, яка постує, в родині, де крім неї посту ніхто не дотримується?
— Таке питання рідко виникає, якщо той, хто дотримується посту, постує правильно. Тобто коли плодом його посту є більше уподібнення Богові в любові, добрі, розсудливості, терпеливості, смиренності, лагідності та інших чеснотах. У цьому разі його, усвідомлено або неусвідомлено, захочуть наслідувати і всі члени сім’ї. На думку преподобного Серафима Саровського, навколо людини, яка має благодать Божу і мирний дух, спасаються тисячі. А якщо людина постує по-фарисейськи, пишається своїм постом і засуджує тих, хто не постує, тоді її ніхто не захоче наслідувати, і їй одній постувати буде дуже й дуже важко. «Один у полі не воїн».
— Якщо на піст припадає ювілей дідуся, тітки, сестри, приїздять невіруючі родичі, то як бути у такій ситуації?
— Можна з любов’ю накрити гарний пісний стіл. У крайньому разі, для невіруючих родичів можна приготувати непісні страви. Головне, у свято виявити якомога більше великодушності, доброти, не скупитися на подарунки, на слова подяки, похвали щодо рідних, близьких, гостей, і тоді всі будуть задоволені й радітимуть навіть при пісному столі. Бо де Дух Господній, там свобода (2 Кор. 3: 17).
— Як вчинити, якщо той, хто постує, працює у світській організації, а на час посту припадають світські свята, дні народження співробітників?
— Найперший об­ов’яз­ок християнина — бути місіонером, проповідником Євангелія серед невіруючих. Проповідником можна бути й без слів, переконуючи за допомогою благочестивого способу життя. А тому не варто порушувати свій піст заради свята. Якщо ви заздалегідь чемно і скромно попросите організаторів свята, щоб для вас приготували пісні страви (наприклад, картоплю без м’ясного бульйону і салат без сметани, а на олії), то вас ніхто за це не засудить, а, навпаки, всі більше поважатимуть.
Навіть Новий рік (для багатьох це свято дуже дороге) можна чудово і з настроєм зустріти при строгому пісному столі, як свого роду передсвято Різдва Христового. Можуть бути й тости, й салют, а от м’ясний салат «Олів’є» потрібно замінити пісним салатом. Головне пам’ятати, що наше християнське свято ще попереду, а до нього потрібно себе підготувати гідно, щоб Богонемовляті Христу знайшлося місце в нашому серці. А якщо ми в Новий рік об’їда­тимемось і пиячитимемо, то навряд чи зможемо сприйняти в повній мірі радість свята Різдва Христового.
— Деякі лікарі радять постувати, оскільки це приносить користь здоров’ю. Чим піст відрізняється від дієти?
— Головна відмінність посту від дієти полягає в тому, що той, хто дотримується дієти, дбає про себе, про своє здоров’я, а той, хто дотримується посту, думає не стільки про себе, скільки про те, щоб догодити Богові та ближнім.
Лікарі правильно ра­дя­ть постувати, оскільки хвороби здебільшого є наслідком нестриманості в їжі, питті, словах та вчинках. Святитель Іоанн Златоуст, звертаючись до тих, хто не може виявити стриманості, говорить: «Чи не бачите щодня, як від розкішних столів та непомірного насичення виникає безліч хвороб? Звідки хвороби в ногах? Звідки хвороби голови? Звідки примноження зіпсованих мокрот? Звідки незліченна кількість інших хвороб? Чи не від непомірності, чи не від того, що ми вливаємо в себе вина більше належного? Як судно переповнене скоро занурюється і тоне, так і людина, віддавшись обжерливості й пияцтву, летить у безодню, потоп­ляє свій розум і лежить, зрештою, як живий труп, який часто може ще зробити що-небудь лихе, а на добре здатен не більше за мертвих».
— Як правильно чинити людині, яка постує, в родині, де крім неї посту ніхто не дотримується?
— Так, цей вислів справедливий. Бо в піст тоншають душевні й тілесні почуття і людина починає помічати за собою та іншими те, чого вона раніше не помічала. Звідси виникає більше спокус. Але якщо у людини, яка постує, смиренний, духовний настрій, тоді вона усю свою енергію спрямовує на викорінення власних вад, на покаяння, намагаючись не помічати слабкостей інших людей. У результаті спокуси допомагають людині стати кращою і сильнішою. Недарма святий апостол Яків пише: з великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте в різні спокуси, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу діяльність, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку (Як. 1: 2–4). Тож спокус у піст боятися не треба, а, навпаки, потрібно із вдячністю і радістю їх приймати.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

1 коментар до “ПІСТ ІЗ ВДЯЧНІСТЮ І РАДІСТЮ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.