ПІШОВШИ ЗА ХРИСТОМ. Апостол і євангеліст Матфей (день пам’яті — 29 листопада за н. ст.)

«Іісус Христос є істинний Месія й іншого вже не буде!» — такою є одна з головних ідей Євангелія, написаного святим апостолом Матфеєм. Ця книга з’явилася на світ у Палестині в 42 р. і була написана єврейською мовою для іудеїв, які все ще жили очікуванням пришестя Месії. У Євангелії від Матфея можна виділити три розділи, що відповідають трьом сторонам служіння Христа: як Пророка і Законодавця, Царя над видимим і невидимим світом і Первосвященика, Який приносить Себе в Жертву за гріхи всіх людей. Після написання Євангелія праведник вирушив із проповіддю до язичників.

«Іди за Мною», — ці слова Спасителя стали вирішальними в житті Матфея. Христос звернувся до людини, яка не тільки не мала авторитету у своєму місті Капернаумі, а й, навпаки, була зневаженою в іудейському середовищі як грішник і зрадник інте­ресів своєї країни. До того як стати найближчим послідовником Господа, одним із 12-ти Його учнів, Матфей збирав податки на користь Риму (у І ст. Ізраїль був частиною Римської імперії). Збирачі податків, митарі, як правило, зловживали повноваженнями, наживаючись на своїх співгромадянах. Матфей не був винятком. Пішовши на заклик Христа, він прийняв Господа у себе вдома як кращого гостя. Опинившись в оточенні таких самих людей, як і Матфей, Спаситель викликав нарікання й ремствування з боку законників та фарисеїв, які вважали митарів останніми грішниками. Під час спілкування із Христом Матфей настільки перемінився, що по­обіцяв Господу віддати кожному скривдженому ним учетверо більше. Решту майна митар роздав нужденним і пішов за своїм Учителем, ставши свідком незліченної кількості чудес, страждань, смерті й Воскресіння Спасителя, а також Його славного Вознесіння на небо. У день П’ятидесятниці апостол Матфей разом з іншими учнями удостоївся сходження Святого Духа. Вісім років поспіль праведник проповідував Христа в межах Палестини, а потім вирушив до Сирії, Мідії, Персії, Парфії. Святий апостол закінчив свій проповідницький труд у Ефіопії, де збудував храм у м. Мірмени й поставив єпископом нової християнської общини свого вірного супутника Платона. Матфей ревно благав Спасителя допомогти йому позбавити ефіопів від оман язичництва. Одного разу під час молитви йому явився Христос у вигляді юнака і дав жезл, повелівши увіткнути його в землю навпроти входу до храму, після чого із жезла мало вирости дерево, а з його коренів — забити джерело. Коли Господь став невидимий, апостол попрямував із жезлом до храму. Дорогою він зустрів дружину й сина правителя країни Фулвіана, які були одержимі злим духом. Після чуда зцілення багато язичників прийняли Хрещення, але сам Фулвіан виявився супротивником вчення апостола. Близько 60 р. святого схопили й кинули у багаття. Однак полум’я не нашкодило сповідникові, а, навпаки, обпалило мучителів і 12 ідолів, що стояли навколо багаття. Фулвіан просив Матфея пощадити його, і полум’я вщухло. Тіло праведника залишилося неушкодженим, а сам апостол відійшов до Господа. Тієї ж ночі апостол явився в сонному видінні єпископу Платону й повелів разом із кліром вийти на берег моря і знайти його тіло. До них приєднався і Фулвіан, який невдовзі після цього прийняв Хрещення з ім’ям Матфей, а потім, залишивши правління, — сан священика. Після смерті єпископа Платона Фулвіан прийняв архієрейський сан, продовжуючи справу свого небесного покровителя.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.