ПЕРШИЙ СТРАЖДАЛЕЦЬ ЗА ХРИСТА. Знайдення мощей первомученика архідиякона Стефана (день пам’яті — 28 вересня за н. ст.)

Під час однієї зі своїх місіонерських поїздок святий апостол Павел прибув до Єрусалима. Іудеї схопили його, щоб побити камінням. Павел нагадав їм про архідиякона Стефана, який був убитий ними таким саме чином, а він, ще не знаючи Христа, заохочував тоді тих, хто підняв руку на Божого угодника. Сам Стефан був євреєм, але народився і жив поза межами Святої Землі, тому підпадав в очах ортодоксальних іудеїв під категорію елліністів, тобто тих, хто зазнав впливу грецької культури.

Коли кількість християн стала зростати, апостоли вибрали сім достойних мужів собі у помічники, або диякони, щоб вони доглядали за хворими, вдовами, нужденними. Головним серед них був обраний Стефан, який отримав звання архідиякона. Маючи сильну віру і володіючи даром слова, праведник разом з іншими дияконами дуже скоро став приймати найбезпосереднішу участь у молитвах і богослужіннях. Проповідь Стефана була настільки ревною, що, бачачи його успіхи в поширенні вчення Христа, а також знамення і чудеса, якими він підкріплював свої слова, фарисеї вирішили позбавитися від нього. Вони схопили праведника і привели на свою вищу раду — синедріон. Коли архідиякону дали можливість відповісти на звинувачення неправдивих свідків, які говорили, що він у своїх проповідях зневажає Бога і пророка Мойсея, сповідник нагадав фарисеям історію єврейського народу. Стефан на яскравих прикладах показав їм, як іудеї противилися Богові, б’ючи посланих до них пророків. Розпалюючись гнівом, фарисеї продовжували слухати його. Під час промови праведника над ним розверзлось небо, і він вигукнув: я бачу небеса, що розкрились і Сина Чоловічеського, Який стоїть праворуч Бога (Діян. 7: 56). Не витримавши цих слів, затикаючи вуха, фарисеї кинулися на нього й вивели за місто, щоб побити камінням. Першими, згідно із законом, пожбурили у святого каміння ті, хто свідчив проти нього на синедріоні, а потім решта. Падаючи від ударів, святий архідиякон Стефан став молити Господа простити і не вважати їм це за гріх. Свідком інциденту став юнак на ім’я Савл, який згодом під ім’ям апостол Павел прославився на весь світ як ревний проповідник Євангелія. У той момент він був на боці іудеїв і стеріг одяг тих, хто побивав сповідника камінням. Деталі події нам відомі завдяки апостолу Луці, який описав їх у Діяннях святих Апостолів. Архідиякон Стефан віддав свою душу Господу в 34 р. Після страти тіло мученика було залишено на поживу звірам. Проте наступного дня законовчитель Гамаліїл, який користувався великою повагою серед іудеїв, послав своїх людей, щоб вони забрали тіло Стефана. Праведник був похований в одній із печер на землі Гамаліїла. Згодом там само був похований і праведний Никодим, таємний учень Христа, який знайшов притулок у будинку іудейського законо­вчителя. Гамаліїл дедалі більше почав схилятися до віри у Христа і прийняв Хрещення. Після смерті він був похований у тій самій печері. У 415 р. мощі всіх трьох святих були чудесно знайдені й урочисто перенесені до Єрусалима. А у 428 р. мощі архідиякона Стефана були перенесені до Константинополя. Нині десниця святого первомученика благоговійно зберігається у Серапіоновій палаті Троїцької Сергієвої Лаври.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.