ПЕРЛИНА АДРІАТИКИ

Чорногорія — маленька і незвичайна балканська країна — впродовж багатьох століть є духовною фортецею християнства, Богом береженим краєм, освяченим життям великих подвижників. Вона розташована на значній відстані від України, але завжди залишається близькою нам за духом…

У СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ ОСТРОЗЬКОГО
Монастир Острог — одне з найдивовижніших і найчудовіших місць у Чорногорії. Це визнають усі, хто хоча б раз побував у ньому. Він вирубаний у прямовисній скелі на висоті 900 м над рівнем моря. Завдяки своїй унікальній архітектурі та місцерозташуванню Острог, немов провідна зоря на темному небі, завжди добре видно здалеку і вдень, і вночі. Заснов­ником цього дивовижного монастиря вважають єпископа Василія Острозького (1610–1671) — одного з найшанованіших святих Сербської Православної Церкви.
Василій Острозький (справжнє ім’я Стоян Йованович) народився в родині побожних батьків. Змалку ступивши на шлях служіння Богу, він пройшов його до кінця, здобувши величезний авторитет і щиру повагу сучасників своїм праведним і подвижницьким життям.
Розквіт релігійної діяльності єпископа Василія припав на найважчий час в історії Чорногорії та історії Православ’я на цій землі. Внаслідок османського нашестя на Балкани багато православних віруючих зазнавали жорстоких гонінь і насильницького потурчення. Василій Острозький усі свої сили віддавав молитві, будівництву нових церков, допомозі хворим і нужденним. Його трудами був споруджений монастир — символ непохитної віри свого засновника.
Нетлінні мощі владики спочивають у Хрестовоздвиженському храмі обителі, й від них відбувається багато зцілень. Василію Острозькому моляться і для продовження роду.
Для нас, паломників, дорога до монастиря стала нелегким випробуванням. Вона в’ється вузьким серпантином, де насилу можуть роз’їхатися два автомобілі. Придорожніх огороджень немає і просто під колесами автомобіля видно гірські ущелини. Такі екстремальні обставини вимагали від паломників твердості духу, щирої молитви, а від водія — високої професійної майстерності. Все минулося благополучно.
Монастир Острог розташований на трьох рівнях. На нижньому — храм із братськими будівлями, де ми й заночували. Вранці паломники піднялися вище, до храму в ім’я мученика Станко. Цьому 15‑річному юнакові турки відрубали руки, в яких він тримав святий хрест…
Хресним ходом, вузькими сходами, з духовними піснеспівами, паломники пройшли до печерної церкви, де колись служив Василій Острозький. Ми приклалися до його чесних мощей, попросивши допомоги й заступництва.
На місці, де була келія святителя, у скелі росте виноградна лоза, яка щороку рясно плодоносить, хоча на такій висоті це практично неможливо.
Василій Острозький незримо зберігає цю обитель, про що свідчать факти. Під час Великої Вітчизняної війни тут проходили запеклі бої. Фашисти боролися з партизанами і хотіли знищити монастир. Під час обстрілу в храм потрапив снаряд, але не вибухнув, а розколовся на дві частини. Він зберігається в одній із ризниць як доказ заступництва святителя.
ЦЕТІНЬЄ — СЕРЦЕ ЧОРНОГОРІЇ
Місто Цетіньє — давня столиця Чорногорії, її культурний центр. Його прозвали сербською Спартою — через героїчний опір жителів цього міста постійним зазіханням з боку Османської імперії.
У Цетіньє знаходиться одна з найвідоміших обителей країни — Новий монастир. Від самого заснування, ось уже 500 років, він є резиденцією Чорногорських митрополитів.
Історія обителі свідчить: за святу віру, за рідну землю горяни не шкодували життя. За своїм географічним розташуванням ця країна займає дуже ласий шматочок узбережжя, й охочих захопити його завжди було багато…
У Новому монастирі, у церкві на честь Різдва Пресвятої Богородиці, зберігаються великі святині, що колись належали Росії: частиця Древа Животворящого Хреста Господнього, десниця Іоанна Хрестителя, чудотворна Філермська ікона Божої Матері. Свого часу вони були даровані російському імператорові Павлу I мальтійськими лицарями. Після революції ці святині вивезла з країни імператриця Марія Федорівна, і вони опинилися на території Чорногорії. Нині до них нескінченним потоком ідуть паломники.
У Цетіньє особливо шанують святителя Петра Цетіньського, митрополита Чорногорського, за якого в XIX ст. Чорногорія здобула незалежність від турецького ярма.
НА ПРЕСТОЛЬНОМУ СВЯТІ
День пам’яті великомученика Георгія Побідоносця паломники святкували в монастирі Джоржеві Ступові. Обитель заснована в 1218 р., один з її давніх храмів освячено в ім’я Георгія Побідоносця.
Богослужіння звершувалося сербською мовою, але практично все було зрозуміло, особливо прохання на єктеніях «Господу се помолімо!».
Атмосфера свята відчувалася в усьому: урочисті богослужіння, безліч квітів, радісні, світлі обличчя. Парафіян багато, особливо молодих сімей із дітьми.
Паломників з України приймали радо й гостинно. Чорногорський єпископ Ієронім, який був присутній на святі, приділив нам особливу увагу.
БУДВА: МІСТО-КУРОРТ
Згідно з розробленим маршрутом паломники зупинилися на кілька днів в одному з давніх монастирів Будви.
Саме місто простягається вздовж узбережжя Адріатичного моря, і кожен метр землі тут освоєно під туристичний сервіс. Усе продумано до дрібниць: вранці рівняють прибережний пісок, скрізь чисто, радують око екзотичні рослини. А ось пиво розпивати на пляжах не можна — за це накладається штраф. У сезон чисельність населення збільшується вдесятеро. Щороку Будва стає все популярнішою серед росіян, які активно купують тут нерухомість. Літньому відпочинку в цій країні сприяють безвізовий режим, швидкий авіапереліт тощо.
Тут уся краса Балкан була перед нами: вгорі, на схилах гір, лежав сніг, а внизу розкинулося тепле море — курортний сезон у розпалі. Ми бачили, як ростуть у садах інжир, цитрусові, фейхоа, розквітлі магнолія та бузок.
Заводів і фабрик у місті немає, промислові товари — в основному китайські. Продукти харчування в супермаркетах досить високої якості і при цьому недорогі.
Особливої уваги заслуговують євродороги. Вони настільки гарні, що під час поїздки в мікроавтобусі паломники могли спокійно спати, читати, писати. У скелях вирубані тунелі завдовжки 5–6 км.
Водночас горяни живуть досить скромно. Про це можна судити хоча б з їхніх автомобілів на дорогах.
БРАТИ ПО ВІРІ
У Чорногорії проживає 626 тисяч людей, налічується понад 50 монастирів. Вони невеликі, зі своїми традиціями. У кожній обителі є ризниця-музей, де зібрані унікальне церковне начиння, старовинні ікони та ін. В одній із них ми бачили дари російських царів.
Що характерно, свічки у храмах не ставлять, для цього є спеціальні споруди на вулиці.
Нам запам’ятався давній монастир Савіна (X–XIII ст.) у Герцег-Нові. У ньому зберігаються десниця преподобної Єлени, цариці Сербської, і чудотворна Савинська ікона Божої Матері.
Найвіддаленіша точка нашого паломництва — монастир Рожевичі (XIII ст.) (усього ми проїхали понад п’ять тисяч кілометрів).
Паломники побували в найбільш значущих православних обителях країни, дізналися їхню історію, відчули любов і привітність братнього чорногорського народу. Враження від цієї поїздки залишаться на все життя.
Тамара Зозуленко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.