Печальник землі Новгородської. Святитель Іоанн, архієпископ Новгородський (день пам’яті — 20 вересня за н. ст.)

Святитель Іоанн, архієпископ Новгородський, прославив Господа своїм служінням у другій половині XII ст. Отримавши багатий спадок, праведник разом зі своїм рідним братом Гавриїлом вирішив побудувати кам’яну церкву на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Коли брати побачили, що коштів не вистачає, вони звернулися з молитвою до Божої Матері. Після того як Цариця Небесна пообіцяла Іоаннові уві сні допомогти в будівництві, вранці наступного дня прийшов прекрасний кінь, вантажений мішками з золотом. Побудувавши храм і влаштувавши при ньому обитель, святі Іоанн та Гавриїл постриглися у ченці. У 1162 р. святитель Іоанн прийняв архієрейський сан і зайняв Новгородську кафедру, а через три роки був зведений у сан архієпископа. Відтоді усі Новгородські владики при зведенні на кафедру отримували архієпископський сан.

Великі випробування Новгороду принесла зима 1170 р. За те, що місто не прийняло князя Святослава і збирало данину з непідвладних йому територій, його взяли в облогу суздальці. Їхня перевага у військовій силі була настільки великою, що нападники вже заочно розділили між собою райони міста для майбутнього грабежу. У ці дні святитель слізно молився перед іконами Спасителя і Його Пречистої Матері. На третю ніч він почув голос, що велів взяти образ Богородиці у храмі Спасителя на Іллінській вулиці і поставити його на кріпосній стіні. Увечері, коли почалася облога міста, ікона Божої Матері повернулася обличчям до обложених і з неї потекли сльози, які Іоанн зібрав у фелон. Суздальці почали сліпнути і зі страхом відступили. На честь цієї чудесної події було встановлено окреме свято ікони Божої Матері «Знамення», що відзначається 10 грудня (за н. ст.).

Після закінчення братовбивчої війни архіпастир брав найактивнішу участь у загоюванні її ран: допомагав голодним, надавав притулок сиротам і бідним людям. А в 1172 р. праведнику вдалося примирити новгородців з Володимирським князем Андрієм Боголюбським, не давши розгорітися новій війні.

За душевну простоту та чистоту серця Господь нагородив архієпископа Іоанна даром влади над бісами. Якось святитель хресним знаменням закрив в умивальнику злого духа. Архієпископ Іоанн по­обіцяв відпустити його, тільки за умови, якщо біс за одну ніч відвезе святителя в Єрусалим до Гробу Господнього і назад. Той виконав вимогу, але у відповідь просив нікому не говорити про свою ганьбу. Коли ж праведник згадав у розмові з паствою про те, що знає людину, яка за одну ніч відвідала Єрусалим і повернулася назад, біс став докучати йому. Одного разу роздратований натовп городян прийшов до келії святителя і, звинувачуючи його в розпусному житті, повів до р. Волхов. Посадивши архієпископа на пліт, його пустили по річці. Однак пліт поплив проти течії. Новгородці зі сльозами кинулися просити владику повернутися. «Господи, не постав їм цього за провину!» — молився святитель і незабаром усім дарував прощення.

Перед смертю праведник прийняв схиму. Помер архієпископ Іоанн у 1186 р. Наступником собі він призначив рідного брата — святителя Григорія (у миру Гавриїла). У 1439 р. нетлінні мощі архієпископа Іоанна були чудесним чином знайдені у притворі Софійського собору Новгорода.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.