ПАРОСЬКА ПОДВИЖНИЦЯ. Преподобна Феоктиста (день пам’яті — 22 листопада за н. ст.)

Невеликий грецький острів Парос відомий унікальними родовищами мармуру — його якість визнано в усьому світі. Однак не тільки камінь прославив цю землю. Починаючи з другої половини IX ст. Парос стали згадувати як місце, де жила й померла Божа угодниця Феоктиста. Світ, може, й не дізнався б про її подвиги, якби одного разу на острів не забрели мисливці. Приставши до берега, вони заходилися шукати здобич.

Один із них настільки захопився погонею, що непомітно для себе забрів далеко в глиб острова. Через якийсь час він побачив занедбаний християнський храм. Мисливець зайшов у нього, щоб помолитися. Коли ж він промовив останні слова молитви, то побачив за густою павутиною в напівтемному закутку, недалеко від святого престолу, щось схоже на людську фігуру. Прибулець підійшов ближче, одначе голос зупинив його: «Стій, чоловіче, не йди далі, мені соромно, бо я — нага жінка». Тоді мисливець залишив там свій верхній одяг. Незабаром він побачив перед собою жінку літнього віку зі змореним обличчям. Жінка розповіла йому, хто вона і як її звуть.
Преподобна Феоктиста народилася у м. Міфімна й дуже рано стала сиротою. Родичі віддали дівчинку на виховання в місцевий монастир. Феоктиста полюбила богослужіння, піст і молитву, вивчивши чимало славослів’їв напам’ять. 846 р., коли праведниці минуло 18 літ, ігуменя благословила їй залишити обитель і на Пасху відвідати свою рідну сестру. Після богослужіння свята відпочивала у сестри, коли ж вночі на селище напали розбійники, схопивши багатьох жителів і забравши із собою на кораблях. Серед бранців була й Феоктиста. Щоб перерахувати «здобич» і визначити вартість кожного для наступного продажу, кораблі кинули якір коло безлюдного острова Парос. В один зі зручних для втечі моментів Феоктиста кинулася навтьоки й змогла вислизнути від погоні, причаївшись у глибині острова. Невдовзі дівчина знайшла руїни християнського храму на честь Пресвятої Богородиці. Вони й стали її новою оселею. Вона прожила там 35 років, творячи безперестанну молитву, а свої тілесні сили підживлювала насінням соняшника. Однак за увесь час перебування на острові праведниця так жодного разу й не причастилася Святих Христових Таїн.
Закінчивши розповідь, Феоктиста попрохала мисливця привезти їй частинку Святих Таїн, якщо він ще коли-небудь опиниться у цих краях.
Минув рік, і прибулець виконав її прохання. Ставши навколішки посеред храму, подвижниця після слізної молитви причастилася Тіла й Крові Христових. Наступного дня мисливець знайшов у храмі мертве тіло преподобної й з благоговінням переніс її останки в неглибоку могилу. Розуміючи, що перед ним велика Божа угодниця, чоловік дерзнув відокремити від її тіла руку, щоб взяти із собою як святиню. Потому він сів на корабель і разом з іншими мисливцями вирушив додому. Та вночі здійнялася така буря, що корабель хитало по хвилях урізнобіч, а на ранок, коли море стихло, здивовані подорожани побачили, що їхній корабель причалив на те саме місце, звідки учора вирушив у плавання. Тоді мисливець розповів історію про подвижницю, яка довго служила Богові на цьому острові у занедбаному храмі. Вислухавши його до кінця, усі вирішили вклонитися мощам праведниці. Одначе, коли вони розкопали могилу, тіла преподоб­ної Феоктисти в ній уже не було.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.