ПАПА ТА ПАТРІАРХ: У ЧОМУ ВІДМІННІСТЬ?

Протягом декількох тижнів увага провідних світових засобів масової інформації була прикута до Ватикану. Спочатку несподівана відмова від влади папи Бенедикта XVI, а потім обрання його наступника — папи Франциска — викликало сотні коментарів. При цьому дуже рідко можна було зустріти по-справжньому кваліфікований аналіз подій, що відбуваються.


Одне з питань, що на них ніяк не могли переконливо відповісти журналісти, звучить досить просто: а чим папа відрізняється від патріарха? Чим відрізняється вища влада в Католицькій Церкві від вищої влади в Церквах Православних? «Церковна православна газета» звернулася за коментарем до проректора Київської духовної академії з науково-богословської роботи, кандидата богослов’я, кандидата історичних наук, професора Володимира Буреги, який зазначив найважливіші з цих відмінностей.

ВІДМІННІСТЬ ПЕРША: ВСЕСВІТНЯ ВЛАДА
Католицька Церква є всесвітньою. Усередині католицтва не може бути автокефальних Церков у нашому розумінні. Тому і влада папи є всесвітньою. Його владі підпорядковані всі національні Католицькі Церкви світу.
Православна Церква влаштована зовсім по-іншому. Вона існує як сім’я Помісних Церков. Усі Помісні Церкви рівні між собою і можуть самостійно вирішувати всі питання свого внутрішнього життя. Кожна Церква має свого Предстоятеля (Патріарха, Митрополита або Архієпископа), влада якого обмежена кордонами його Помісної Церкви. Ніхто із православних патріархів не може поширювати свою владу на територію іншої Помісної Церкви.
ВІДМІННІСТЬ ДРУГА: АБСОЛЮТНА ВЛАДА
На думку католиків, папа володіє не тільки всесвітньою, але ще й необмеженою владою. Простіше кажучи, в Католицькій Церкві немає такої інстанції, яка могла б судити папу. Він нікому непідсудний.
У Православ’ї ж Предстоятель будь-якої Помісної Церкви підсудний Собору єпископів цієї Церкви. Наприклад, згідно зі статутом Руської Православної Церкви право суду над Патріархом Московським і всієї Русі належить Архієрейському Собору. Так що жоден Патріарх не може мати абсолютну владу не тільки у Вселенській Церкві, але навіть у межах своєї власної Помісної Церкви.
ВІДМІННІСТЬ ТРЕТЯ: БЕЗПОМИЛКОВЕ УЧИТЕЛЬСТВО
З погляду Католицької Церкви папа володіє безпомилковістю в питаннях віри й моралі. Це означає, що в тому разі коли папа, звертаючись до всієї Католицької Церкви, приписує будь-яке вчення відносно віри й  моральності як загальнообов’язкове, він не може помилитися. Таким чином, папа сам по собі (а не за згодою Церкви) може проголошувати нові догмати.
У Православній Церкві жоден Патріарх, ні за яких обставин, не володіє такою «безпомилковістю». На православному Сході зберігачем віроучительного Передання завжди вважалися Вселенські Собори. Саме на Вселенських Соборах формулювалися догмати, обов’язкові для всіх членів Церкви.
Для католиків же Вселенським є тільки той Собор, який скликаний папою. Якщо Собор не був санкціонований папою, то папа, принаймні, повинен затвердити його рішення. В іншому разі Собор вважається незаконним. Таким чином, у католицькій традиції Вселенські Собори фактично підпорядковані папській владі.
ВІДМІННІСТЬ ЧЕТВЕРТА: СВІТСЬКА ВЛАДА
Папа є не тільки главою Католицької Церкви, але й главою суверенного міста-держави Ватикан. Ця держава знаходиться в центрі Рима й охоплює площу в 44 гектари. На цій території розташований храмово-палацовий комплекс, домінантою якого є собор святого Петра. Саме тут знаходяться офіційна резиденція папи, а також центральні установи Католицької Церкви. Ватикан — це крихітна держава, на території якої постійно проживає менше тисячі осіб. Але все-таки вона дає папі особливий статус. З погляду міжнародного права він є абсолютним монархом Ватикану й має своїх дипломатичних представників по всьому світу. Все це дозволяє захищати інтереси Католицької Церкви політичними методами.
Хоча в історії Православної Церкви бували випадки суміщення світської та духовної влади (наприклад, понад 300 років Чорногорські митрополити одночасно були і князями Чорногорії), все ж це були лише поодинокі винятки. Сьогодні православні патріархи не мають політичної влади. Більш того, Православна Церква вважає для себе принципово неприпустимим брати участь у політичному процесі або боротися за отримання політичної влади.
Можна було б назвати й інші, менш важливі, відмінності між папою та православними патріархами, але і сказаного досить, щоб зрозуміти, що папа має в Католицькій Церкві абсолютно особливий статус. Православний погляд на церковний устрій принципово відрізняється від католицького. На православному Сході соборне начало завжди було вище за одноосібне правління. З погляду ж католиків над Церквою підноситься папа.
19 березня на площі святого Петра в Римі відбулася інтронізація Папи Римського Франциска. На інтронізації, у складі делегації Московського Патріархату на чолі з головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків МП митрополитом Волоколамським Іларіоном, були присутні Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський Антоній та митрополит Феодосійський і Керченський Платон, який особисто добре знає новообраного понтифіка (з часів служіння в Аргентині).
 
20 березня митрополити Антоній і Платон взяли участь у зустрічі Папи Римського Франциска із представниками християнських Церков і світових релігій, які прибули з різних країн з нагоди його інтронізації.
Раніше Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир привітав Папу Римського Франциска з обранням на престол Римсько-Католицької Церкви (текст привітання опубліковано на офіційному сайті УПЦ).

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.