ОТЕЦЬ І УЧИТЕЛЬ ЦЕРКВИ. Святитель Єпіфаній, єпископ Кіпрський (день пам’яті — 25 травня за н. ст.)

До віри Єпіфанія привів вчинок одного монаха на ім’я Лукіан, який просто у нього на очах віддав свій одяг жебракові. Святитель послужив Господу в IV ст. Він був добре освічений і прийняв Хрещення від рук монаха Лукіана, якого просив наставити у вірі. 
Потім Єпіфаній пішов у обитель свого вчителя, де перебував під керівництвом досвідченого старця Іларіона. За своє благочестиве життя подвижник сподобився дару чудотворення. Щоб уникнути людської слави, він пішов у пустинь Спанідріон.

Там праведника схопили розбійники, які протримали його у полоні три місяці. За цей час святий навернув одного з них у християнство, а коли подвижника відпустили, то взяв із собою і новонаверненого розбійника. Повернувшись в обитель, Єпіфаній хрестив його і потім постриг у чернецтво з ім’ям Іоанн. Згодом він став особистим біографом святителя. Коли чутка про праведність Єпіфанія стала поширюватися з новою силою, то подвижник знову віддалився в пустелю.
Проте й туди до нього почали приходити учні. З часом праведник заснував новий монастир. Після того як він повернувся з паломницької поїздки на Святу Землю, жителі м. Лікії звернулися до нього з проханням посісти єпископську кафедру. Однак прозорливий подвижник ще до приходу цього повідомлення пішов до свого наставника Іларіона і разом із ним провів у молитвах два місяці, а потім, з благословення старця, відправився до м. Саламін на Кіпрі. Це сталося близько 367 р. Тоді в Саламіні, на соборі єпископів, розглядалося питання про пошук нового кандидата на єпископську кафедру. Найстарішому учасникові собору, єпископу Папію, було одкровення, щоб обрали ченця Єпіфанія, який недавно прийшов у місто. 
Єпископ Папій привів подвижника у храм, де перед собором єпископів святий дав згоду на його посвяту в архієрейський сан. Святитель з усією ревністю взявся за виконання нового послуху. Праведнику довелося чимало постраждати від наклепів і заздрощів деяких зі своїх кліриків. За чистоту свого життя Єпіфаній отримав від Господа дар бачити під час звершення Божественної літургії сходження Святого Духа на Святі Дари. Якось святитель, звершуючи Таїнство, був позбавлений цього видіння. Тоді він покликав одного з кліриків і тихо сказав йому: «Вийди, сину мій, бо ти сьогодні не достойний бути присутнім при звершенні Таїнства».
Наприкінці життя єпископ Єпіфаній був запрошений імператрицею Євдоксією і Олександрійським патріархом Феофілом у Константинополь для участі в соборі, який мав розглядати справу про недостойне служіння Константинопольського архієпископа Іоанна Златоуста. Не бажаючи бути учасником незаконного собору, Єпіфаній залишив столицю ще до його початку. На шляху до Кіпру праведник відчув швидке наближення смерті. За два дні до свого відходу до Господа святитель попрощався з учнями, наставляючи їх словами про дотримання заповідей Божих і про відсікання нечистих помислів. 25 травня 403 р. жителі Саламіна з великою скорботою поховали свого архіпастиря в побудованому ним храмі. У VIII ст. Сьомий Вселенський Собор найменував святителя Єпіфанія отцем і учителем Церкви.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.