ОСТРІВ ВАЛААМ — ПІВНІЧНИЙ АФОН

Існують на землі місця, ніби особливо призначені для прославлення Творця, нагадуючи про первісну красу світу. Одним із них є Валаам — архіпелаг у Ладозькому озері, площею 36 кв. км, із розташованим на ньому Спасо-Преображенським чоловічим монастирем.
Свята обитель вважається пам’яткою руського зодчества і є одним із найважливіших духовних центрів Православ’я на півночі Росії.

Валаам благословив сам апостол Андрій Первозванний. За переданням, він прибув із Києва до Новгорода, а потім вирушив на Валаам, де зруйнував поганські капища і встановив кам’яний поклінний хрест.
ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ
У м. Приозерську, що під Санкт-Петербургом, нашу групу паломників чекав невеличкий катер «Миколай Угодник». Накрапував дощ, ставало по‑осінньому холодно, хоча за календарем був липень. Паломники розташувались у каютах, аби було де голови притулити, втім, бадьорості духу не втрачали. За плечима — 1700 км подоланого шляху.
Розраду у п’ятигодинному плаванні по Ладозі нам надали білокрилі красуні-чайки, які зграєю летіли за катером і весело гомоніли. Птахи сміливо брали хліб прямо із рук паломників — ми швидко згодували їм цілий буханець.

У храмі Воскресенського скита
До речі, Ладозьке озеро вважається найбільшим у Європі. Погода тут змінюється кожні дві години — у будь-який час може розпочатися шторм: хвилі сягають шести метрів. Утім, Господь бачив благі наміри паломників і, як завжди, був багатомилостивим до нас, грішних…
І ось перед нами величний острів, що здіймається на висоту 60 м над рівнем Ладоги. Поклінні хрести, каплиці, куполи соборів видно здалеку — у гармонійному єднанні перебувають монастир і природа.
На той час Валаам буяв у зелені дубів, кленів, піхт, ковдрою стелилися чорниця та брусниця. Цвіла шипшина, у повітрі стояв аромат бузку. На острові нас привітно зустріло літнє сонечко.
ТИСЯЧОЛІТНЯ ІСТОРІЯ
Усамітнені монастирські скити розташовано по всьому архіпелагу. Щоб їх обійти, треба чимало часу, тож деякі з них ми об’їхали на маршрутному таксі. Багато цікавого розповів нам екскурсовод — послушник Ростислав. Історія Валаамського монастиря нараховує понад 1000 років. Острів розташовано на кордоні країни, і розквіту монастиря заважали постійні набіги шведів, які приходили з вогнем та мечем понад 80 разів. Вони грабували, руйнували святу обитель, літописи горіли у полум’ї пожеж.
Біля витоків створення монастиря стоять преподобні Сергій та Герман — Валаамські чудотворці. Ця земля є місцем їхніх подвигів. Нині мощі святих подвижників перебувають під спудом у Свято-Преображенському соборі Валаамської обителі.
Напередодні Пасхи у Преображенському соборі
На ігуменському цвинтарі увагу паломників привернула могила схимонаха Григорія (шведський король Магнус), який упокоївся 1371 р. Як розповів гід, цей король вів війну з Росією і вирішив стерти з лиця землі Валаам, але Господь беріг свою святиню. На Ладозькому озері раптово розпочався шторм такої сили, що шведський флот був повністю розбитий. Врятувався лише один король, хвилею його принесло на дошці до Валаамського берега. Вбачаючи у цьому Промисл Божий, він повністю змінив свій світогляд. На Валаамі король прийняв православну віру і залишився тут назавжди, а шведам заповідав ніколи не воювати із Росією.
Багато видатних осіб любили відвідувати Валаам, сподіваючись отримати там духовну допомогу. Як простий паломник побував на архіпелазі імператор Олександр I. Тоді він переміг Наполеона і здобув земну славу. Але Ладога показала свій підступний характер — того дня озеро штормило. Наближені до імператора особи умовляли його перечекати негоду. Цар залишався невблаганним і наполягав на своєму. Із двома помічниками на невеличкому риболовецькому човні він вирушив на Валаам.
Цар ледь залишився живим, але все‑таки дістався архіпелагу, де його зовсім не чекали у такий шторм. Він навіть мав доводити, що є імператором, адже супроводжуючої свити при ньому не було.
Царя настільки вразила небезпечна подорож, що він цілу ніч простояв на богослужінні у храмі, майже біля самого входу, зі сльозами на очах та з молитвою на вустах.
До речі, у ті часи показником соціального рівня людини вважалося місце, де вона стоїть у храмі: чим ближче до вівтаря — тим знатніша особа. Але на Валаамі цар сам себе смиряв… Після цієї події Олександр I щедро обдарував монастир. Царі Василь III, Іоанн Грозний жертвували на Валаам дорогі оправи для ікон, церковне начиння, книги тощо.
ПРАЦЯ З МОЛИТВОЮ
У царській Росії вважалося великим благом віддати дорослого сина на один рік у Валаамський монастир. Юнак проходив тут велику школу життя, набував необхідних навичок, і йому можна було одружуватись.
Будь-який талант на Валаамі був поміченим. Таким особам за кошти обителі надавали необхідну освіту у Санкт-Петербурзі. Недивно, що саме на Валаамі були найкращі медичні спеціалісти того часу, які лікували безплатно. У ченців діяла митна служба: вони оглядали кораб­лі, що припливали на острів, адже на архіпелаг заборонялося завозити тютюн та спиртне.
Особливу увагу паломників привернули монастирські сади, що збереглися до нашого часу. На цьому скельному архіпелазі товща ґрунтового шару становить усього 10 см. Колись монахи спеціально доставляли чорнозем із Великої землі, і тоді діяло правило: всі, хто прибував на Валаам, повинні були привезти хоча б невеличкий мішечок землі. Отже, з часом на голих скелях розцвіли чудові сади. 
Першими вродили яблуні. У 1824 р. монах Паїсій виростив на острові кавуни завважки 8 кг, за що Валаам отримав почесний диплом Паризької сільськогосподарської виставки. Тут виростали дині завважки 4 кг, гарбузи завважки 33 кг тощо. Одних яблунь у садах було вирощено 60 сортів. І зараз тут ростуть груші, вишні, сливи, аґрус, малина. Щороку збирають до 50 т плодів та ягід.
Монастир ріс та багатів, і міцніла віра. У XIV–XVI ст. Валаам вважався найбільшим (тут подвизалися 1200 монахів) та найкрасивішим монастирем на Русі. Його називали «Великою Лаврою». Вихідці з Валаама — святитель Ігнатій (Брянчанінов), преподобні Олександр Свірський, Савватій Соловецький, Арсеній Коневський та ін.
РУСЬКИЙ ЄРУСАЛИМ
Нинішні забудови на острові — XVIII–XIX ст. Зазвичай, це двоповерхові споруди, адже клімат на острові суворий — висока вологість повітря, сильні вітри, і обігріти храм досить складно. У верхній частині служба правиться о теплій порі року, в нижній — узимку.
Ми, паломники з Білої Церкви,  залишились у захопленні від Гефсиманського скиту — дерев’яний красень-храм зведено 1911 р. у стилі традиційної північної архітектури.
Воскресенський скит називають Руським Єрусалимом. Він розташований на місці кам’яного хреста Андрія Первозванного. Внутрішня частина храму нагадує святі місця Палестини: Кувук­лія із Гробом Господнім, камінь помазання, приділ Ангела… Світлі відтінки роблять храм величним та красивим, створюють урочистий настрій. Звідси не хочеться нікуди йти.
Із 1917 р. Валаам входив до складу Фінляндії, і це врятувало його від репресій 1920–1930 рр. У радянські часи на острові розташовувалися будинок інвалідів війни та школа боцманів.
Відродження обителі почалося у 1989 р. Нині тут несуть свій молитовний подвиг 260 ченців (окрім них на Валаамі мешкають 300 цивільних осіб). Слава про святу обитель розноситься по всьому світу — це особ­ливо шановане паломниками місце. У храмах чується фінська, шведська, англійська мови.
Паломники з Білої Церкви
у Гефсиманському скиту, о. Валаам

Паломники побували на вечірньому богослужінні у Спасо-Преображенському соборі, який є центром обителі. Запам’яталися особливі, незрівнянні валаамські розспіви. У храмі міститься одна зі святинь обителі — чудотворна Валаамська ікона Божої Матері.
Після служби нас чекала смачна монастирська трапеза. Стояли білі ночі, і день розтягнувся у часі. Приємно бачити красиві місця, чудову природу, вдихати аромати карельського лісу. Можна було пройти стежкою самотнього монаха: у тиші лип та дубів ними ходили ченці й вичитували вечірнє правило. Ми відчули себе повністю на острові: відключено мобільні телефони — і всі життєві проб­леми залишилися так далеко. Легко й радісно на душі…
ДУХОВНИЙ ЗВ’ЯЗОК З АФОНОМ
Наступного дня, рано-вранці, паломники припливли на чернечий острів Коневець, що знаходиться на Ладозькому озері за 60 км від Валаама. Він доступний лише влітку. Тут розташовано Коневський Різдво-Богородичний чоловічий монастир, заснований у XIV ст. Арсенієм Коневським, уродженцем Новгорода. 
Каплиця на острові Коневець
Якийсь час він ніс чернечий подвиг на Святій Горі Афон. Йому було явлено, що він має стати засновником монастиря на півночі Русі. Преподобний вирушив на пошуки відповідного місця. Його човен двічі прибивало хвилями на острів Коневець, і Арсеній прийняв це як знак Божий — залишився тут назавжди.
Тутешні мальовничі місця вражають своєю природною красою. Багата рослинність, переважають соснові та ялинові ліси. На острові розкидані гранітні валуни. Найбільший із них — Кінь-камінь, завважки понад 750 т, який за формою нагадує голову скакуна. На ньому зведено каплицю — місце усамітненої молитви ченців. У храмі паломники вклонилися мощам Арсенія Коневського.
Особливу Божу благодать тут відчуває кожен. Краса островів Валаама та Коневця заспокоює серця, свідчить про велич Творця, спонукає до молитви та нагадує про вічність.

Тамара Зозуленко, 
член Спілки журналістів України

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.