IMG_0067_izmenit-razmer

Особливості системи роботи в недільній школі для дорослих

Викладання віровчительних предметів. Духовні пошуки, моральні проблеми та шляхи їхнього вирішення

Навіщо дорослі люди йдуть у недільну школу? У більшості своїй це люди, які працюють, багато з них сімейні. Не можна сказати, щоб вони мали достатньо вільного часу. То навіщо ж?
Якщо узагальнити, то можна побачити ряд причин:

1. Люди відчувають порожнечу свого життя, вона їх гнітить. Намагалися ходити в храм на богослужіння — нічого не зрозуміло.
2. Пробували читати тонкі брошури про віру й розповіді про старців і стариць, але тільки ще більше заплуталися.
3. Люди вже ходять до церкви, беруть участь у таїнствах, але що відбувається у храмі, що найголовніше у вірі, як жити, щоб світліше було життя і не лякала смерть, — їм не зрозуміло.
4. У людей склалися тяжкі сімейні або службові обставини і бракує сил з ними впоратися, а як отримати допомогу та укріплення від Бога, що для цього треба робити — не ясно.
5. Людина почала читати Євангеліє, але зрозуміла, що в реальному земному житті все зовсім інакше. Чому так відбувається і як зрозуміти те, про що нам говорить Євангеліє?

Я навів лише деякі з причин, що спонукають дорослих людей ходити в недільні школи.

У тих недільних школах для дорослих, де серйозно поставлена просвітницька робота, ефективність воцерковлення людей може становити понад 90 %, так само як і вирішення учнями своїх проблем, з якими вони прийшли на заняття. Звичайно, це потребує не одного року систематичних занять. Але твердо можна сказати, що більшість із них знають, навіщо прийшли в недільну школу.

Як же вирішувати завдання, що стоять перед учнями дорослих недільних шкіл? Які питання виникають у дорослих відвідувачів недільних шкіл?

Спочатку скажемо про ті приклади, коли заняття в недільних школах виявляються неефективними.

Мені доводилося розмовляти з віруючими людьми, які навчалися в дорослих групах недільних шкіл. Вони пройшли лекційні курси з вивчення догматики, церковної історії, літургіки, але зовсім не могли вирішувати ті духовні проблеми, які виникали в їхньому житті, не розуміли суті християнської віри, змісту Христового вчення та Євангелія. У чому причина? Відповідь одна: Особистість Іісуса Христа, Його життя і вчення не стали найважливішою частиною того, чого їх навчали в недільній школі, не стали фундаментом їхнього духовного знання та християнського виховання особистості. Але, для того щоб вирішувати всі поставлені перед людьми завдання, Христове Євангеліє слід вивчати глибоко, ґрунтовно й різнобічно.

Тому центральним завданням недільної школи має бути вивчення Самої Особистості Іісуса Христа, Його життя і вчення. Треба досягати вміння жити як член Святої Христової Православної Церкви. Якщо завдання недільної школи такі, що в центрі її діяльності має бути різноманітне вивчення Святого Письма, церковного богослужіння і таїнств, тоді буде актуальне й необхідне знайомство з церковною історією, яка показує життя Іісуса Христа у Своїй Церкві та святих людях, і догматикою, що допомагає глибше зрозуміти вчення Спасителя, і літургікою, яка вчить християн спілкуватися з Богом та освячувати Божою благодаттю своє земне буття. Чим глибше люди пізнають Євангеліє і розуміють слова та справи Спасителя, тим краще вони розуміють і вирішують власні проблеми, дізнаються, як треба жити по-Божому: що слід у своєму житті насамперед виправляти, як при цьому користуватися допомогою Божою.

У дорослих людей християнська віра починається з переоцінки своїх цінностей, тобто з покаяння. Адже слово «покаяння» грецькою звучить як «метаноя», тобто «зміна всього умонастрою». Але воно стає можливим тільки тоді, коли перед нашим духовним поглядом постає зрозуміла з Євангелія Особистість Господа нашого Іісуса Христа — істиної, справжньої Людини. І саме порівняно з Ним можна зрозуміти, які ми самі.

Звичайно, можуть існувати найрізноманітніші підходи до навчання дорослих основам християнського віровчення. Але мета має бути одна — глибоке прийняття Христового Євангелія розумом і серцем і, внаслідок цього, щире та глибоке воцерковлення. Хотілося б зупинитися докладніше на можливих підходах до викладання.

1. Лекційна форма роботи, на мою думку, гарна тільки в невеликих дозах.
2. Із досвіду роботи нашої дорослої недільної церковнопарафіяльної школи. Коли понад 20 років тому вона тільки з’явилася, перед нами відразу ж постало питання: що вивчати й за якою програмою? Я звернувся за порадою до відомого катехізатора протоієрея Гліба Каледи (1921–1994) й отримав від нього таку відповідь: «Вивчай з парафіянами Символ віри».

Ми так і зробили. Від самого початку було виключено лекційну форму роботи. Заняття, радше, нагадували семінар. Усі присутні мали в руках Новий Завіт. Я готувався до кожного заняття і складав короткий конспект досліджуваної теми. Виписував у зошит зазначені цитати зі Святого Письма, які будуть використані на найближчому занятті. Продумував, що потрібно обговорити і яких висновків дійти на занятті разом із парафіянами. Жодних книг, крім Святого Письма, у нас на столах не було. За необхідності окремі цитати зі святих отців я зачитував з конспекту.

Ми вивчали теми за Новим Завітом. Тексти, вказані мною, парафіяни читали по черзі. Так ми поступово починали чітко розуміти, що істини нашої віри засновані на Одкровенні Божому. Читаючи уривки з Нового Завіту, люди вчилися розуміти Святе Письмо, користуватися ним і за допомогою Євангелія вирішувати різні питання.

Готуючись до занять, я брав, звичайно, далеко не всі цитати з катехізису, а тільки деякі, що здавалися мені найбільш яскравими, виразними та зрозумілими. Не ставилася мета вивчити катехізис у повному обсязі, необхідно було лише зрозуміти ті істини віри, про які сказано в Символі віри.

Перший цикл вивчення Символу віри забрав два з половиною роки. Звичайно, ми говорили й про таїнства, як це передбачено катехізисом, а в ході занять розмовляли про поточні свята.

3. Поступово ми стали працювати за іншою методикою. Коли вона оформилася, то вийшла певна логічна послідовна система.

Якщо ми хочемо розв’язати якусь задачу, то спочатку необхідно чітко поставити умови задачі, щоб було зрозуміло, які проблеми ми хочемо вирішити. Для того щоб зрозуміти мету пришестя у світ Божого Сина, треба попередньо осмислити, в чому суть трагедії, що сталася з вищим створінням Божим — людиною. Адже, щоб знайти втрачене, треба добре знати, що втратили.

Таким чином, розпочинаючи вивчення Євангелія, ми спочатку детально аналізуємо зміст перших трьох глав Буття: творення світу й людини, створення жінки й, найголов­ніше, — гріхопадіння. Адже саме з різного прочитання третьої глави Буття випливає різне розуміння гріхопадіння: з одного боку, те, яке є в католиків і протестантів, а з іншого — у православних. Згідно з різним розумінням гріхопадіння будується і різне розуміння євангельської вісті та спасіння: тут відбувається різкий поділ між католиками, протестантами і православними.
Якщо, як два тисячоліття вважають православні, людина в гріхопадінні захворіла гріхом і болісно спотворилася, значить людину треба всю зцілити через Хрест і Воскресіння Іісуса Христа.

Усвідомивши це й поговоривши про Різдво Богородиці та Введення Її в храм, розглядаємо євангельську оповідь у послідовному викладі. Можна користуватися синопсисом або таблицями послідовності євангельських подій. При цьому парафіяни також читають текст із Нового Завіту, а священик або викладач ретельно аналізує його разом з учнями. Цей курс у нас проходять за два навчальні роки.

Де можливо, слід залучати богослужбові тексти, які допомагають зрозуміти й осмислити події Священної історії.
Певний період навчання при цьому ще треба присвятити осмисленню таїнств Православної Церкви.

Дуже бажано прочитати і проаналізувати книгу Діянь святих апостолів як початковий період буття Церкви Христової в земному світі або, інакше кажучи, життя Воскреслого Христа у Своїх учнях і Своїй Церкві.
Якщо є підготовлений викладач, то добре було б прочитати всі апостольські послання з аналізом тексту.

Корисно прочитати і проаналізувати Одкровення апостола Іоанна Богослова, у строгій відповідності з церковною традицією та зі святоотецькими коментарями. Такими посібниками можуть бути складений М. Барсовим збірник святоотецьких і богословських тлумачень «Апокаліпсис святого Іоанна Богослова», а також «Тлумачення на Апокаліпсис» святого Андрія, архієпископа Кесарійського, «Апокаліпсис у вченні древнього християнства» архі­єпископа Аверкія (Таушева) й «Тайни книги Апокаліпсис» ієромонаха Серафима (Роуза).

4. Випробувано й інший варіант вивчення основ християнської віри. Це вивчення змісту та значення церковних свят у їхньому історичному та логічному зв’язку. Для цього використовують новозавітні тексти, пов’язані з великими подіями християнської історії, богослужбові тексти з Октоїха, Міней, Тріоді пісної та цвітної, репродукції традиційних православних ікон.

У цьому варіанті викладання відлік ведеться від свята Різдва Пресвятої Богородиці й далі в хронологічному порядку висвітлюються самі події, включаючи Тайну Вечерю і Воскресіння Лазаря й до Успіння Пресвятої Богородиці. Можна додати і бесіди про Воз­движення Хреста Господнього та Покров Пресвятої Богородиці.

У центрі уваги — святкова ікона з усіма зображеними на ній подробицями, євангельська оповідь і святкові тропарі та стихири. Щодо останніх — викладачеві заздалегідь необхідно за допомогою словника церковно­слов’янської мови й можливих перекладів богослужбових текстів підготувати матеріали, що допомагають осмислити та проаналізувати досліджуване.

У цьому разі вивчення православного віровчення здійснюється не тільки на основі Святого Письма, а й за допомогою богослужбових текстів Православної Церкви.
Таке вивчення православного віро­вчення дозволяє не тільки осмислити найважливіші питання віри, а й розкласти, так би мовити, все по поличках, вибудовуючи все в доладну систему православного світорозуміння.

5. Викликє інтерес і курс вивчення десяти заповідей, даних Богом на Синаї.
Це нам тільки здається, що їх усі знають і розуміють. Запитайте на вулиці, скільки заповідей з десяти люди знають? Запитайте воцерковлених парафіян, як вони знають і розуміють десять заповідей? Картина буде більш ніж сумна.

Звичайно, десять заповідей не відображають суті християнського вчення. Але вони є тим фундаментом, на якому будується дім Христової спасительної віри. Порушення цих заповідей є смертним гріхом. У Старому Завіті за їх порушення передбачалася смертна кара. У Новому Завіті такі гріхи відлучають від Причастя, а отже, й від спасіння. І тільки через глибоке та щире покаяння відновлюється спасительний зв’язок із Христом та Його Церквою.

У цьому навчальному курсі основні завдання — не тільки вивчити і глибоко зрозуміти десять заповідей, а й навчитися застосовувати їх у різних життєвих ситуаціях. Тому при вивченні кожної заповіді слід ставити питання: яке значення має та чи інша заповідь для нас, а не для давнього ізраїльтянина, і в яких формах вона може порушуватися.

Наведу простий приклад. Ставимо запитання віруючій жінці: як вона розуміє стосовно себе самої, в її життєвій ситуації, десяту заповідь: «Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого»? Напевно, говорити про рабів і рабинь, та й про ослів, буде безглуздо. Ще більш дивно для віруючої жінки стане побажання чужої дружини. А що вона, власне кажучи, з нею робитиме? Напевно, варто сказати: «Не бажай чоловіка твоєї ближньої».

Діти ж називають дуже багато стосовно десятої заповіді, включаючи комп’ютери, мобільні телефони тощо. Не менше можуть сказати й дорослі, якщо подумають.
Таким чином потрібно опрацювати всі десять заповідей. Це допомагає людям більш серйозно оцінити своє життя, як минуле, так і сьогодення.

6. І, нарешті, я хочу розповісти ще про одну систему вивчення православного віровчення, дуже цікаву та ефективну, але яку практично ніхто не використовує. Це вивчення християнства виключно з богослужбових книг. З однією групою мені вдалося займатися за такою системою три роки поспіль, жодного разу не повторюючись.

Тут можна використовувати чи не всі богослужбові книги, і при цьому не грає суттєвої ролі порядок святкових подій.

У Великий піст ми вивчаємо богослужбові тексти з Тріоді пісної, перед Пасхою та після неї — з Тріоді цвітної. Дуже багато цікавого матеріалу містять недільні служби Октоїха. І, звичайно, в Мінеях глибоко осмислюються теми свят.
Причому ми торкаємося не тільки питань віровчительних, але також і морального богослов’я та аскетики.

Ось приклад. Місцеві протестанти (євангельські християни, баптисти й деякі інші) зазвичай один раз на місяць звершують «Вечерю Господню», де згадують про розломлення хліба Іісусом Христом у Великий Четвер та преподання Хліба й Вина 12-ти апостолам. Вони благоговійно моляться і вкушають хліб та вино, однак при цьому не вірять, що перед ними — Тіло і Кров Господа Іісуса Христа. Вони, по-перше, кажуть, що це просто образний вислів Спасителя про хліб і вино. А по-друге, абсолютно справедливо стверджують: хто ж може повторити ту Тайну Вечерю, яку Господь звершив зі Своїми учнями у Великий Четвер?

Справді, ніхто не може її повторити. Але православна Літургія не є історичним спомином Тайної Вечері, хоча в ній і є елементи спомину. Не є вона й повторенням Тайної Вечері.

На кожній Літургії, як і в домашніх підготовчих молитвах, ми читаємо одну коротку молитву: «Вечери Твоея Тайныя днесь, Сыне Божий, причастника мя приими: не бо врагом Твоим тайну повем, ни лобзания Ти дам, яко Иуда, но яко разбойник исповедаю Тя: помяни мя, Господи, во Царствии Твоем». У цій молитві православний християнин просить Іісуса Христа зробити його сьогодні — «днесь» — причасником тієї самої Тайної Вечері, яку Спаситель звершив напередодні Своєї Хресної смерті. У православному богослужінні земне зустрічається з Небесним, тимчасове — з Вічним.

Коли священик причащає віруючого, він не каже: «Я причащаю», а «Причащається раб Божий». Коли православний священик хрестить, він не каже: «Я хрещу», але «Хрещається раб Божий». Тобто священик звершує служіння Таїнству, а Таїнство звершує Сам Богочоловік Іісус Христос.

* * *

Я виклав деякі особливості системи роботи в недільній школі з дорослими, користуючись нашим досвідом.

Викладання має ґрунтуватися на аналізі та осмисленні біблійних або богослужбових текстів. При цьому завжди слід намагатися робити виснов­ки для їхнього практичного застосування в житті учнів.

Протоієрей Борис Балашов, м. Клин

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.