Омілійські нотатки

На галявині зеленіє трава, ось-ось подме вітерець і ніжно заколише її біля ваших ніг. Збоку стоїть розлогий дуб. Він самотній та сірий, наче неживий, проте міцне коріння несе життєдайні соки до його крони. Там уже з’явилися два перші листочки і незабаром з’явиться третій. А над ними пливуть перисті хмарки й тануть у небесній блакиті. На протилежному боці галявини ви помічаєте величезне перо з написом “Омілія”… Ні-ні, це не весняна пастораль, просто ви опинилися на сайті Міжнародного клубу православних літераторів, що об’єднує понад 70 авторів із восьми країн.

Клуб було організовано 6 червня 2007 р. під егідою Сектора духовно-просвітницьких проектів УПЦ (керівник — архімандрит Феодосій (Снігірьов)) зусиллями членів редакції всеукраїнського журналу “Мгарський дзвін”. Почесним членом “Омілії” є Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. Така офіційна інформація. А моє перше знайомство з Клубом відбулося під час літературного конкурсу “Православна моя Україна”.

Чорнозем

У конференц-залі Київської Митрополії, де своє рішення мало прийняти журі конкурсу, я був із редакційним завданням. Під час перерви архімандрит Феодосій мені каже:

— Хочеш познайомитися з президентом Міжнародного клубу православних письменників?

— Ще б пак, звичайно, хочу.

І батюшка вказує мені на жінку, яка щось жваво обговорює з іншими членами журі. Познайомилися. Зізнаюся, я очікував побачити солідну пані в окулярах, а тут — скромна усміхнена жіночка. Одна з тих інтелігентних провінціалок, які дивним чином ще зберег­лися у наш час і яким домашнє господарство не заважає бути творчими особистостями.

Із Світланою Коппел-Ковтун, президентом “Омілії”, та її чоловіком Андрієм Ковтуном, технічним директором проекту, я згодом зустрівся вже на кінофестивалі “Покров”. Ми довго спілкувалися за кавою, говорили про Клуб, про творчість, про життя. Виявилося, що вони живуть у Лубнах, випускають журнал “Мгарський дзвін”, ще й утримують створений ними ж сайт Мгарського монастиря. Світлана з Андрієм порівнювали “Омілію” з “чорноземом, на якому мають вирости достойні православні поети та прозаїки”. А мені здалося, що справжній наш чорнозем — це ось такі прості, але принципові та натхненні люди.

Наша бесіда відбулася восени 2008 р. І чорнозем таки вродив збіжжя. Кількість членів Клубу за два роки потроїлась, вони започаткували “Омілійські зустрічі” й видали першу книжку.

Сторінки

Дружні, майже сімейні стосунки — одна з головних засад діяльності Клубу. Бо, за словами Світлани, “якщо ти написав шедевр, але поруч із тобою холодно, то ти не православний літератор”.

До речі, грецьке слово “омілія” (òμιλία) означає “бесіда”, тож “омілійці” не просто пишуть і публікуються, але і прагнуть спілкуватися один з одним, навчатися секретів ремесла, набувати життєвого досвіду та опановувати основи православної віри.

Серед них є досвідчені літератори, такі як протоієрей Миколай Агафонов (Самара, Росія), Юлія Вознесенська (Берлін, Німеччина) та Ян Таксюр (Київ, Україна). Але є й обдаровані початківці, які випробовують своє перо на сайті Клубу (omiliya.org).

Саме там переважно й відбувається спілкування “омілійців”. І не дивина, зважаючи на широку географію Клубу: серед авторів — письменники з України, Росії, Білорусі, Грузії, Молдови, США, Німеччини та Швейцарії.

На сайті “Омілії” затишно, якщо так можна сказати про інтернет-ресурс. Де ще ви зможете почитати чудові вірші протоієрея Андрія Ткачова? Навіть не знаєте, що він ще й поет? Отож бо.

Рівень матеріалів сайта, звісно, різний, однак тут можна натрапити на справжні перлини, як-от “Затеплю восковую свечу…” протоієрея Василія Мазура з Херсона.

Є в “Омілії” і свій літературний “лікнеп”. “Закони художньої літератури”, “Пам’ятка коректору” — ці та багато інших матеріалів стануть справжньою знахідкою для письменницької братії.

зустрічі

У липні минулого року в Києві відбулися перші “Омілійські зустрічі”. Свято-Володимирський про-світницький центр зібрав “омілійців” з усіх усюд. За святковою трапезою вони сиділи немовби одна сім’я, а потім дивилися новий фільм “Щенок” за сценарієм найвідомішого “омілійця” — протоієрея Миколая Агафонова.

“Омілійські зустрічі” проходили у столичному Будинку вчених. Понад три години гості Клубу насолоджувалися виступами православних літераторів, слухали класичну музику та авторські пісні. Особливо запам’ятався виступ отця Миколая Агафонова і його слова про те, що подібного літературного об’єднання православних немає навіть у Москві та Петербурзі. Головною ж подією вечора стала презентація першої книжки “Омілії” — “Ерошкины дорожки”. Її написав Олексій Горбунов із Уфи, який приїхав до Києва разом зі своїм сином.

Тоді, у 2009 р., “Омілії” виповнилося два роки, а тому і перша книжка була дитяча — збірка казок. Сторінками “Ерошкиных дорожек” прямують мудрий дідусь та маленький хлопчик. Вони радісні та щиросердні, через те й доріжки їхні не затьмарить жодна біда…

Запрошення

Віриться, що “Омілійські зустрічі” стануть постійними. Адже вони потрібні і письменникам, і читачам. Навіть була така ідея — створити клуб православних читачів. Та поки такого клубу немає, “Омілія” завжди чекає читачів на своєму сайті. І щиро запрошує до співпраці авторів, а також критиків, художників, звукорежисерів і всіх творчих людей, які люблять Православ’я і готові працювати безкоштовно.

Щоб стати членом літературного Клубу, треба відправити запит на реєстрацію адміністраторові сайта “Омілії” (omiliya.org), коротко розповісти про себе та вказати свою електронну адресу для зворотного зв’язку. Потім керівництво Клубу розпочне спілкування з кандидатом, який має представити на розгляд свої твори. Головними вимогами до майбутнього члена “Омілії” є, звичайно ж, православний світогляд та літературні здібності.

секрет

Нещодавно Клубу виповнилося три роки (пам’ятаєте про третій листок, який має з’явитися на дереві сайта?). А тому хочеться щиро порадіти за “омілійців” та їхніх читачів. Бо хіба ж це не чудо: некомерційний творчий проект такого масштабу живе й успішно розвивається! Спитаєте, як це можливо? Здається, справа тут у міцному корінні, з якого росте “Омілія”, та працелюбності її творців.

Свої принципи вони розмістили на сайті:

“Подяка Богу, членам Клубу, керівництву, партнерам проекту, читачам. Пам’ятаймо, що з милості Божої ми завжди маємо більше, ніж заслуговуємо.

Смирення один перед одним. Талант — це дар, який треба використовувати для служіння ближньому, а не для самозвеличення і погорди.

Ми не конкуренти один одному, а члени єдиного Тіла Христового — Церкви.

Ближніми для кожного з нас є не тільки члени Клубу, а й читачі.

Що для нас найголовніше? Цінності Православ’я”.

Олег Алімов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.