Образ смиренності й чистоти Преподобна Афанасія Егинська (день пам’яті — 25 квітня за н. ст.)

Преподобна Афанасія Егинська прославила Господа праведним життям у IX ст. У семирічному віці дівчинка вже вивчила Псалтир і постійно читала його з розчуленням. Якось під час роботи за ткацьким верстатом, Афанасія побачила сяючу зірку, що спускалася до неї. Вона дійшла до її грудей і всю осіяла, а потім зникла. Відтоді отроковиця просвітилася душею і намірилася піти в монастир.
Коли Афанасії виповнилося 16, вона, за волею батьків, вийшла заміж. Однак прожила у шлюбі недовго — всього 16 днів. Чоловік праведниці був призваний до війська і на війні загинув. Залишившись удовою, свята вирішила присвятити своє життя Господу, але в цей час вийшов указ імператора Михайла Косноязичного, згідно з яким молоді вдови зобов’язані були повторно виходити заміж за його воїнів. Так Афанасія знову вийшла заміж. Бачачи доброчесне життя своєї дружини, чоловік через якийсь час прийняв чернечий постриг.

Роздавши все майно, свята разом з іншими благочестивими жінками віддалилася у безлюдну місцину. Минуло небагато часу, і сестри вмовили Афанасію стати ігуменею. Праведниця сприймала свій послух як особливе служіння Богові й сестрам, ставши прикладом смирення. Ніколи не дозволяла прислуговувати собі, навіть зливати на руки воду. Всі погрішності сестер виправляла з любов’ю і без гніву, зберігаючи у своєму серці слова Спасителя: «Хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом» (Мф. 20: 27). Під одягом з грубої вовни преподобна носила волосяницю. Майже всю ніч проводила в молитвах.
Після чотирьох років подвижницького життя Афанасія отримала благословення преподобного Матфея піти із сестрами обителі на відлюдну гору острова, де вони і заснували монастир. Після того як Афанасія зцілила чоловіка, у якого була хвороба очей, кількість прочан до монастиря стала збільшуватися. На щедрі дари свята побудувала три храми. Проте слава обтяжувала Афанасію, і разом з двома сестрами вона таємно пішла у Константинополь, вступивши у місцевий монастир як звичайна черниця. Через сім років сестри знайшли свою ігуменю і вмовили її повернутися в обитель. Невдовзі преподобна удостоїлася видіння двох світлих мужів, які подали їй сувій зі словами: «Ось твоя свобода; візьми і звеселися». Протягом останніх 12‑ти днів свого життя Афанасія Егинська перебувала в безперестанній молитві. У 860 р., напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, Афанасія благословила сестрам влаштувати трапезу для убогих і нужденних, а після богослужіння поховати її тіло. З цими словами свята відійшла до Господа.
Через рік до мощей Божої угодниці привели біснувату жінку. Коли могилу розкопали, то відчули пахощі. Доторк­нувшись до труни, жінка одужала. Коли відкрили труну, виявилося, що тіло праведниці нетлінне й сповнене благо­вонним ароматом мира. Преподобна Афанасія мала вигляд, ніби щойно заснула. Її обличчя сяяло благоліпністю, все тіло залишилося нетлінним і м’яким, навіть згиналися руки.
Святі мощі преподобної Афанасії були перекладені в раку і стали джерелом благодатних зцілень.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.