ОБРАЗ ЛАГІДНОСТІ. Святитель Іона, архієпископ Новгородський (день пам’яті — 18 листопада за н. ст.)

У середині XV ст. однією з вулиць Великого Новгорода брів блаженний Михаїл Клопський. Дітлахи, що гралася неподалік, помітили юродивого й почали кидати в нього камінці. Побачивши хлопчика, який стояв осторонь, святий підбіг до нього, взяв на руки й, називаючи на ім’я, хоча бачив його вперше, сказав: «Ваньку! Вчися грамоти, бути тобі у Новгороді архієпископом…».

Ванько був тихим хлопчиком, його виховувала одна вдова, яка зглянулася над сиротою, який залишився у три роки без мами, а у сім років без батька. Подорослішавши, юнак вирушив до Отньої пустині, що неподалік від Новгорода. Там Іоанн прийняв постриг з ім’ям Іона і став старано служити Богові. Він був строгим і благочестивим ченцем, і коли настав час обирати нового ігумена обителі, то вибір братії ліг саме на нього. Жителі Новгорода незабаром полюбили нового настоятеля за його незлостивість, щирість і безкорисливе служіння. У монастир стали вносити багаті пожертви, завдяки яким ігумен Іона зміг у 1452 р. побудувати чудовий храм на честь Трьох святителів.
Після смерті у 1458 р. владики Євфимія новгородці обрали на овдовілу кафедру ігумена Отньої пустині. Прийнявши архієрейський сан, владика Іона був до всіх співчутливий, навчав паству не лише словом, а й ділом. Пам’ятаючи свої дитячі роки, особливо уважний він був до сиріт, вдів, людей, які зазнавали насилля.
У 1461 р. Московський святитель Іона, відчуваючи свою смерть, запросив до себе з Новгорода архієпископа Іону, щоб той допоміг йому у виборі наступника, а можливо й сам дав згоду посісти Московську кафедру. Проте через своє смирення старець написав таку відповідь: «Я вже старий, ноги у мене слабкі, не можу виконати бажання твого, святий отче; побачимося у тому житті». Він надіслав лише звичайну згоду на обрання того, хто буде визнаний Собором як гідний кандидат..
.
Несучи хрест архіпастирського служіння у Новгороді, владика Іона знаходив час і на опікування Отньою пустинню. Так, зусиллями святителя було побудовано кам’яні храми в ім’я пророка Іоанна Предтечі та в ім’я святителя Миколая Мірлікійського, братську трапезну. Крім того, владика викликав у Новгород агіографа ієромонаха Пахомія Логофета, який на підставі місцевих джерел написав житія найшанованіших новгородських святих. Служіння архієпископа Іони запам’яталося ще й тим, що за його ініціативою, у 1463 р., в Новгороді було побудовано перший на півночі Русі храм в ім’я преподобного Сергія Радонезького. Святитель разом із мирською владою Новгорода надав велику підтримку й Соловецькому монастирю, який на той час тільки зароджувався. Відчувши наближення смерті, владика заповів поховати себе в Отній пустині. У 1470 р. святитель Іона відійшов у вічність.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.