ОБРАНА ВІД НАРОДЖЕННЯ. Преподобна Макрина (день пам’яті — 1 серпня за н. ст.)

Одна благочестива жінка на ім’я Емілія побачила уві сні Ангела, який назвав її ще не народжену доньку на честь святої первомучениці Фекли. Праведна Емілія зробила згідно з волею Божою і, коли народилася донька, назвала її так, як велів їй Ангел. Проте родичі дівчинки називали її Макриною — на честь рідної бабусі, яка постраждала за Христа за часів правління імператора Максиміана Галерія.

Коли Макрина виросла і стала дівчиною, батьки заручили її з одним благочестивим юнаком, але той невдовзі помер. Незважаючи на безліч пропозицій, що надходили з боку інших юнаків, Макрина так і не вийшла заміж, вирішивши провести життя в дівоцтві й не бажаючи зраджувати пам’яті померлого нареченого.
Рідна сестра святителів Василія Великого і Григорія Ніського, преподобна Макрина народилася на початку IV ст. у м. Каппадокія. Вона була першою дитиною у багатодітній сім’ї й доклала чимало зусиль, щоб допомогти батькам виховати своїх дев’ятьох братів і сестер. Грамоту Макрина вивчила із матір’ю, яка сама займалася її вихованням. Від неї ж праведниця дізналася про віру та молитву, полюбила відвідувати богослужіння, навчилася вести домашнє господарство. Свята постійно була при роботі й не брала участі у дитячих іграх і забавах. Живучи в батьківському домі, вона брала участь у вихованні та освіті своїх молодших братів і сестер. Після смерті батька Макрина стала опорою великої родини.
Коли всі діти підросли й покинули рідний дім, преподоб­на переконала матір залишити мирське життя, відпустити рабів на волю і прийняти чернечий образ. Деякі зі служниць вирішили наслідувати їхній приклад. Так з’явилася нова жіноча чернеча община, управління якою було доручено Емілії. У монастирі всі були рівні, жили й трудилися разом і не мали своєї власності. Після смерті Емілії сестри доручили управління общиною преподоб­ній Макрині. Усі, хто знав праведницю, бачили її строгість до себе та стриманість і ставилися до неї з глибокою повагою. Спала праведниця на одних дошках. Також вона уславилася своєю безкорисливістю. Після смерті Макрини сестри общини відкрили рідному брату праведниці, святителю Григорію Ніському, що їхня настоятелька володіла даром чудотворення. За її молитвами в общині під час голоду ніколи не закінчувалися запаси пшениці, необхідні на прожиття. Також вони описали випадок: одного разу Макрині зустрілася дівчинка, у якої на оці було більмо; преподобна поцілувала її в око, і та зцілилася.
У 380 р. свята Макрина переселилася у вічну обитель, до останнього подиху дякуючи Господу за усі Його благодіяння. Останки праведниці були поховані в одній могилі разом із батьками.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.