ОБИТЕЛЬ ПОМІЖ ДВОХ РІК. Історія Троїцького Межиріцького монастиря

Троїцький храм Межиріцького монастиря

За чотири кілометри від м. Острога розташоване с. Межиріч. Дорога до нього пролягає через мальовниче передмістя з абсолютно неслов’янською, але влучною назвою «Бельмаж», яка є нічим іншим, як спрощеним французьким «bell image», тобто «гарна картина», «красивий вид». Ця волинська земля завжди славилася своєю красою та православними святинями. Свого часу тут були маєтки князів Острозьких.

ПЕРШІ ЗГАДКИ ПРО МОНАСТИР
Наприкінці XV — на початку XVI ст. головою цього роду був Костянтин Острозький, в чиїх руках зосередилось близько третини всієї феодальної земельної власності, зокрема міста Острог, Дубно, Старокостянтинів. Маєтки князів Острозьких розташовувалися також на Київщині, в Галичині, Білорусі та Литві. Ці місця тісно пов’язані з історією нашої країни.

Як свідчать перекази, деякі монастирі України ведуть свій родовід від Києво-Печерської Лаври — це стосується і Свято-Троїцького Межиріцького монастиря Рівненської єпархії. Початок чернецтва тут датують 1240‑м роком, коли жителі Києва тікали сюди, на захід, від страшної навали монголо-татарських племен хана Батия.

Вперше він згадується в 1386 р. у грамоті великого князя Литовського Вітовта, яка підтверджувала, що цими землями по праву володіє князь Федір Острозький. Князь мав на Межирічі укріплений замок, в центрі якого побудував дерев’яну церкву, що й послугувала основою монастиря. Цей храм існував до середини XV ст., поки його не знищила пожежа.

Життя князя Федора проходило в нелегкі для Західної Русі часи. Йому доводилося служити і воїном — на чолі волинського полку він брав участь у битві під Грюнвальдом. У другій половині свого правління князь Федір передав усе синові Василю, а сам прийняв постриг з ім’ям Феодосій і став ченцем Києво-Печерського монастиря (одночасно з ним постриглася в чернецтво і його дружина Агафія — з ім’ям Агрипина). Помер Федір Острозький у 1460 р. і був похований у Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври. Через 100 років після смерті мощі князя були знайдені нетлінними, а сам Федір був причислений до лику святих. У 1907 р. його мощі поклали в нову раку, а стару з частиною мощей було подаровано Лаврою м. Острогу.
Преподобний Феодор, князь Острозький
У 1454 р. інший Острозький князь, Іван Васильович, почав будівництво великої кам’яної Троїцької церкви. Цей храм споруджувався не як парафіяльний, а як монастирський. Приблизно в той самий час з’явився у м. Острозі Богоявленський собор, побудований у візантійсько-руському стилі, як і Троїцький храм. Можливо, їх проекти належали одному зодчому.
ВИДАННЯ ОСТРОЗЬКОЇ БІБЛІЇ
Межиріцький монастир, розташовуючись на височині, обмеженій річками Сбитенкою і Вілією, мав як духовне, так і оборонне значення, захищаючи жителів навколишніх поселень. До початку XVII ст. Острозькі князі були покровителями обителі, надаючи щедрі пожертви. В історичній літературі збереглися свідчення про підтримку цього монастиря князем Костянтином. Якийсь час він був київським воєводою, могутнім магнатом Правобережної України, його слово мало велику політичну вагу.

Князь вів широку просвітницьку роботу щодо посилення впливу Православ’я. У 1570‑х рр. тут відкрилася Острозька школа, першим ректором якої став Данило Смотрицький. Навчали там грамоті за Часословом і Псалтирем. Це стало найбільшою подією у краї. В Острозькій школі викладали церковно­слов’янську, грецьку, латину, давньоєврейську та польську мови. Школа потребувала від князя Костянтина серйозних фінансових витрат та пошуку гідних учителів.

У 1580 р. було організовано підготовку до видання Острозької Біблії. У редакційному колективі довго трудилися Данило Смотрицький, Кирило Лукаріс та інші освічені, досвідчені діячі, які прибули в Острог з Константинополя та Криту. Багато зробив для випуску Біблії і князь Костянтин Острозький, який замовив деякі рукописи з Новгорода, Москви та з православного Сходу. Друкував Біблію в Острозькій друкарні знаменитий Іван Федоров. Невдовзі вийшли важливі для богослужіння частини Біблії — Псалтир, Євангеліє та Апостол. Через кілька місяців побачило світ перше повне видання Біблії.
ЗАХОПЛЕННЯ ОБИТЕЛІ
У 1596 р. було укладено Берес­тейську унію, за якою Право­слав’я в західно-руських землях опинялося поза законом. Костянтин сприйняв це як свою поразку, але його позиція православного віросповідання зміцнила інших у вірі.

У 1603 р. Межиріч перейшов до Януша Острозького, старшого сина Костянтина Острозького, — прихильника католицизму. Слід сказати, що Острозькі нащадки були здобиччю для отців-єзуїтів, і полювання на них велося безперервно, жертвою якого і став князь Януш, який віддав Свято-Троїцький монастир францисканцям.
Януш Острозький.
 Портрет з Луцького художнього музею
На його прохання польський король Сигізмунд III у 1605 р. увів у Межирічі магдебурзьке право, а вже наступного року Януш почав масштабну перебудову всього монастиря. Він не шкодував коштів на його облаштування, і до 1610 р. обитель перетворилася на неприступну фортецю. Незадовго до смерті (в 1620 р.), прагнучи увічнити по собі пам’ять, Януш передав Межиріцькому монастирю свою родову ікону Божої Матері «Життєподательниця», яка згодом стала святинею всього краю.

У середині XVII ст. монастир переживав нелегкі часи, і навіть його високі стіни не змогли убезпечити францисканців. Козаки двічі руйнували монастир, та так, що відновлення його затяглося потім на півстоліття. У 1795 р., після третього поділу Польщі, Межиріч опинився на території Росії. Але, тим не менш, монастир ще понад 70 років належав католикам. Більше того, Катерина II зробила йому царський подарунок — різьблені кіоти надзвичайно тонкої роботи. Згідно з описом 1850 р., тут перебувало 20 ченців, у монастирській бібліотеці налічувалося 1900 рукописів, а оздоблення Троїцького собору вражало своєю пишнотою.
ПОВЕРНЕННЯ В ПРАВОСЛАВ’Я 
У 1854 р. Межиріч разом з монастирем дуже постраждав від пожежі. У вогні зникли куполи собору, покрівля, вікна. Згоріли і всі дерев’яні монастирські будівлі. Монастирю було завдано великих збитків, і він знову потребував масштабних ремонтних робіт…

У 1886 р. францисканців вигнали з обителі: влада звинуватила їх у допомозі полякам під час повстання 1863–1864 рр. Тоді було закрито багато католицьких монастирів Західної України, а їхні храми передано православним парафіям. Так сталося і з Межиріцьким монастирем. Повернення Свято-Троїцького храму православним стало знаменною для Острозького краю подією.

У 1870‑х рр. повністю закінчилося переоблаштування Троїцького храму, відповідно до його нової якості. Було вилучено зображення католицьких святих і деякі декоративні елементи. Лише Межиріцька ікона Божої Матері, як велика православна святиня, залишилася недоторканою. Її помістили в іконостасі над Царськими вратами. Проводилися реставраційні та ремонтні роботи у храмі та інших спорудах: келійних корпусах, надколодязній каплиці, гостиниці. Згідно з документами 1884 р. парафія Свято-Троїцького храму налічувала 860 чоловік. При ній була школа, в якій навчалося 27 учнів.
Ізяславські ворота
13 грудня 1886 р. протоієрей Костянтин Червінський освятив головний престол церкви в ім’я Святої Трійці. Почалася нова історія монастиря. Протягом 1888–1889 рр. були освячені південний приділ в ім’я Архістратига Михаїла та північний приділ на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла.

У 1913 р. сталася нова пожежа, що призвела до пошкодження монастирських будівель. Була надія, що Межиріцький монастир стане резиденцією вікарного єпископа Острозького і буде відреставрований. Розпочата у 1914 р. війна порушила ці плани, і монастирські будівлі зазнавали дедалі більшого спустошення. У 1918 р. у Межи­річі стояли німецькі війська, і це лише посилило плачевний стан обителі. У 1921 р. територія Західної України знову перейшла до Польщі. Межиріч став прикордонним містечком. В’їзд сюди відтепер був можливий тільки за спеціальним дозволом польської влади, а в сусідньому лісі розмістилася застава.

У 20–30‑х рр. XX ст. виникла небезпека передачі монастиря католикам, проте цього не сталося: 26–28 жовтня 1939 р. Західна Україна увійшла до складу СРСР. Пізніше, в 1941 р., велику руйнацію принесла війна — життя і діяльність у монастирі завмерли. У повоєнний час Свято-Троїцька церква діяла як парафіяльний храм.

З 1943‑го до 1980 рр. настоятелем Троїцького храму був священик Володимир Бобровицький. Старожили пам’ятають його і стверджують, що саме він свого часу відстояв церкву, яку хотіли закрити та знищити. Отець Володимир користувався великою довірою і повагою парафіян.
ВІДРОДЖЕННЯ МОНАСТИРЯ
У 1991 р., згідно з рішенням Рівненської обласної адміністрації, що розглянула прохання тодішнього архієпископа Рівненського і Острозького Іринея (Середнього), замість діючої парафії було відкрито Межиріцький Свято-Троїцький монастир. І вже в серпні того ж року відбулися перші чернечі постриги. Владика Іриней рукоположив де­яких насельників у священицький та дияконський сан. При монастирі відкрилися духовно-пастирське училище і церковно-парафіяльна школа.
Піч «Януша»
У Троїцькому храмі було відновлено внутрішні розписи. У стіну дзвіниці вмонтовано мозаїчну ікону Божої Матері «Життєподательниця» (її виготовив і подарував монастирю Олександр Маркграф). У 2007 р. почалася повна реставрація храму, центрального і чотирьох бічних куполів, на які було встановлено нові хрести.
У серпні 2009 р. з Патріаршим візитом у Рівне прибув Святіший Патріарх Кирил, який звернувся до всіх присутніх богомольців зі словами: «Волинь завжди була опорою Православної Церкви, явила силу віри і християнського духу. І дай Боже, щоб завжди було так». Сьогодні в монастирі проживає 22 насельники. Завдяки їхнім трудам, а також пожертвам парафіян, прочан і гостей Свято-Троїцький Межи­ріцький монастир поступово відроджується. Велика увага приділяється реставрації церкви на честь ікони Божої Матері «Виховання».

* * *
Головною святинею монастиря є Межиріцька ікона Божої Матері «Життєподательниця».
Зі старовинного літопису відомо, що цю ікону, написану ще в XIV ст., було привезено від Вселенського Патріарха у дар князям Острозьким як благословення за вірність і подяку за захист святого Православ’я. Цей образ супроводжував князів Острозьких у походах: вони вірили, що всі свої перемоги здобували завдяки заступництву Богородиці.
Ікона Божої Матері «Життєподательниця»
До початку XVII ст. ікона передавалася Острозькими у спадок з покоління в покоління, а потім була подарована Межиріцькій обителі. У монастирській бібліотеці зберігалася рукописна книга, у якій фіксувалися всі чудеса, явлені біля святої ікони Божої Матері. Про чудотворність образа свідчать і численні вотиви (даровані на знак подяки предмети), закріплені на її тильному боці.

У 1866 р. імператриця Марія Олександрівна подарувала для ікони срібний оклад, прикрашений 12 смарагдами. У 1915 р. ікону забрали на зберігання до Харкова, а три роки потому повернули без коштовних прикрас…

У 1997 р. рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви встановлено день святкування Межиріцькій іконі Божої Матері «Життєподательниця» — вівторок 6‑го тижня після Пасхи. У 2004 р. ця чудотворна ікона була поміщена в новий різьблений позолочений кіот у вигляді каплички з куполом.

* * *
У храмі є чудотворна ікона преподобного Антонія Великого. Вона розташована на колоні, праворуч від Царських врат. Образ було написано у XVIII ст. темперними фарбами на дереві. З часом фігуру святого Антонія прикрасили ризою синього кольору. На іконі розміщені металеві таблички у вигляді серця — свідчення зцілення від хвороб. Преподобний Антоній Великий є основоположником чернечого життя, і насельники обителі звертаються до нього по допомогу, а також духовну підтримку у своєму нелегкому подвигу.

* * *
Почесне місце у храмі займає ікона святого князя Феодора Острозького — одного з найбільш шанованих на Волині подвижників.

Життя Межиріцького монастиря триває. Сьогодні тут — тиша, мир і дух тієї сугубої молитви, що вперше прозвучала у стінах обителі майже сім століть тому.
Лев Кудрявцев
Загальний вигляд обителі

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.