ОБИТЕЛЬ, БЕРЕЖЕНА БОЖОЮ МАТІР’Ю

Країною білих міст називали колись Київську Русь, а багато її монастирів були необхідними і природними супутниками у цих краях, даючи жителям духовну силу і стаючи перешкодою для ворогів на підступах до своїх стін. Ось таким своєрідним «супутником» Новгорода-Сіверського і є Спасо-Преображенський монастир.

ВЕЛИКІ ВИПРОБУВАННЯ
Він виник у 1033 р. за 2 км від міста, на стрімкій горі правого берега р. Десни. Літопис XI ст. його засновником називає Чернігівського і Тмутараканського князя Мстислава Володимировича. Це сталося після перемоги, здобутої ним над своїм братом — Київським князем Ярославом Володимировичем.
Однак про час заснування монастиря є й інші відомості. Так, наприклад, святитель Філарет (Гумілевський) у своїй праці «Опис Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря», виданій 1873 р. у Чернігові, часом виникнення обителі називає XII ст.
Уже в перші роки свого існування обитель зазнала нападів. Це, можливо, сталося в 1147 і 1152 рр., коли чернігівські князі розорили Новгород-Сіверський, його околиці та монастир.
У 1239 р. на Новгород-Сіверський напали монголо-татари і підпалили його з усіх сторін. Багатьох жителів убили, решту взяли у полон. Після цієї навали монастир довго відновлювався.
А в 1552 р. на цей край напали кримські татари. Вони розорили Новгород-Сіверський і монастир, у якому згоріла стара церква в ім’я святителя Петра і було знищено дорогоцінні архіви. Через роки цар Василь III видав монастирю грамоту про передачу йому угідь. Ще одну таку грамоту дав Іван Грозний — при настоятелеві Вассіану, який значно розширив земельні володіння обителі.
Сталося так, що 1603 р. Спасо-Преображенський монастир надав притулок майбутньому царевичу Лжедмитрію I, а фактично втікачеві з московського Чудового монастиря Григорію Отреп’єву, якого поляки прагнули посадити на російський трон. Покидаючи двір, він залишив ігумену записку про бажання віддячити йому за те, що «покоїв у себе в обителі». Однак несправжній царевич не дотримав свого слова. У 1604 р. Григорій Отреп’єв із поляками зруйнували м. Новгород-Сіверський і монастир, який прихистив його.
Місцеві жителі та ченці, підтримані загонами князів Микити Трубецького та Петра Басманова, билися з військом самозванця не на життя, а на смерть, однак вистояти не змогли.
А незабаром прийшла нова біда. Згідно з укладеним у 1618 р. договором між Росією та Польщею, до поляків відійшли землі разом із Новгородом-Сіверським та іншими містами. Ченці Спасо-Преображенського монастиря не захотіли йти під владу Речі Посполитої і рушили спочатку в м. Рильськ, а потім у м. Севськ, де 1631 р. заснували новий монастир.
Багато років давній монастир був місцем перебування архієпископа Лазаря (Барановича). Ченці зустрічали його в умовах бідності й убогості, а розлучалися з ним у 1672 р., коли обитель, завдяки його діянням, стала упорядкованою і міцно стояла на ногах. Він клопотав перед царем Олексієм Михайловичем про збільшення монастирських угідь. При ньому в Новгороді-Сіверському було відкрито першу друкарню, яку згодом пере­нес­ли до Чернігова.
З 1699 до 1700 р. обителлю керував архімандрит Димитрій (Туптало), майбутній митрополит Ростовський, який займався благодійністю і духовним просвітництвом мирян. Саме тут він написав частину своєї праці «Житіє святих».
За ініціативою імператриці Катерини II, яка відвідала в 1787 р. Новгород-Сіверський, почалася перебудова монастирських будівель та реставрація Спасо-Преображенського собору. Надалі скасування Новгород-Сіверської єпархії негативно вплинуло на становлення і розвиток обителі.
Але на початку XIX ст. тут відкрили духовну семінарію, духов­не училище, а пізніше і бібліотеку, що містила безліч історичних видань та документів. При монастирі працювала школа для сирітських дітей.
У 1918 р. більшовики закрили давню обитель, але ще якийсь час у ній тривало монастирське життя. Безбожники спромоглися так, що в обителі зникли унікальні творіння, пам’ятники, серед іншого і старий некрополь.
Під час Великої Вітчизняної війни фашисти відкрили на території монастиря концентраційний табір для військовополонених і мирних жителів, де за два роки загинуло близько 18 тисяч осіб. Встановлений біля стін обителі меморіальний комплекс нагадує про цю страшну трагедію.
І коли в 1943 р. радянські війська підійшли до Новгорода-Сіверського, то німці створили в монастирі оборонний рубіж — у результаті бою було зруйновано деякі будівлі.
Після війни будівлі, що збереглися, було використано для народного господарства. У 1985 р. тут було відкрито філію Чернігівського музею-заповідника, а пізніше, в 1990 р., у покоях настоятеля став працювати музей «Слово о полку Ігоревім». Спасо-Преображенський чоловічий монастир знову став діяти з 1999 р., але його реставрацію було завершено тільки 2004 р.
ВЛАДИКИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ
Серед видатних діячів Православної Церкви відома особистість архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря (Барановича), який обрав Спасо-Преображенський монастир своєю резиденцією та перебував у його стінах із 1657 до 1672 р. Чернігівська єпархія за весь час його управління зберігала підпорядкування Константинопольському Патріархату. З ім’ям владики Лазаря пов’язане відродження релігійного життя краю.
Святитель народився в першій чверті ХVII ст. — у довідниках вказано 1616 чи 1620 р. Він отримав прекрасну освіту в Києві, а згодом — у різних польських колегіях. У 1640‑х роках викладав духовні дисципліни в Києво-Могилянській академії. І вже в 1650 р. став її ректором і водночас настоятелем Братського монастиря на Подолі.
У 1651 р. Баранович залишив викладацьку та адміністративну роботу і керував монастирями у сані ігумена. Із рекомендаційними листами від Виговського і Хмельницького він вирушив у молдавські Ясси, де митрополит Гедеон рукоположив його в сан єпископа Чернігівського.
Після повернення в єпархію він застав її в руїні, як у духов­них, так і в господарських справах. У Спаському монастирі, де владика перебував, виникли складні стосунки між братією, не вистачало коштів для проведення будівельних робіт. Проте архієрей навів лад у всьому, розпочавши відродження духовного життя в монастирі та єпархії. Саме тут владика Лазар заснував слов’яно-латинську школу і друкарню, що видала до 50 книг релігійного змісту. Велику увагу він приділяв проповідям у єпархіальних храмах.
Лазар (Баранович) помер у 1693 р., а його спадкоємцем на Чернігівській кафедрі став святитель Феодосій (Углицький).
Ще одним широко відомим і уславленим діячем Церкви був Чернігівський архієпископ Варлаам (Денисов, 1804–1873), духовне життя якого було пов’язане з багатьма монастирями. Він народився у Великому Новгороді, у родині диякона. Навчався в духовному училищі, а потім у семінарії, на філософському курсі.
Коли помер його батько, сім’я залишилася у великій бідності, тож мати звернулася до владики, щоб він надав її сину батьківське дияконське місце. У зв’язку з цим юнак вирішив перейти на богословський курс семінарії, яку закінчив 1825 р.
Він вирізнявся неабиякими здібностями, скромністю, благочестям — згодом у нього з’явилася думка про чернецтво. У 1826 р. його постригли з ім’ям Варлаам (на честь преподобного Варлаама Хутинського). Будучи вже ієродияконом, став працювати у семінарії, викладаючи грецьку та французьку мови.
У 1860 р. вийшлов наказ про єпископську хіротонію отця Варлаама і призначення його єпископом Єкатеринбурзьким, вікарієм Пермської єпархії. З 1862 до 1866 р. він управляв Оренбурзькою кафедрою і вже після неї був призначений на давню Чернігівську кафедру.
У Чернігові та в окрузі його усі любили і поважали як гідного пастиря. Ставши до справ Чернігівської єпархії, стикнувся з багатьма труднощами та упущеннями. Духовенство блукало у пошуках «хлібного» місця. Архієпископ Варлаам зумів розібратися у всьому й навести лад у єпархії.
Та напружена праця далася взнаки, владику розбив параліч, і його відпустили на спочинок з перебуванням у Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастирі. Преосвященний Варлаам нікого не приймав, окрім свого духівника і настоятеля. Багато молився, упорядковував свої праці.
18 січня 1873 р., висповідавшись і причастившись Святих Таїн, владика помер. Поховали його у монастирській Іллінській церкві.
ХРАМИ І БУДІВЛІ ОБИТЕЛІ
У книзі святителя Філарета (Гумілевського), присвяченій Новгород-Сіверському монастирю, останній характеризується як «велика і прекрасна будівля». Спочатку споруди в ньому були дерев’яними, а в кінці XII — на початку XIII ст. їх будували вже з каменю. Найдавніша кам’яна соборна церква на честь Преображення Господнього з’явилася у Спаському монастирі у XII ст. Від неї залишився фундамент, що зараз перебуває під підлогою відбудованого Спасо-Преображенського собору. Первісна будівля не раз зазнавала руйнувань і пожеж. Її капітально перебудували за владики Лазаря.
До 1780 р. соборна церква занепала, проте стараннями імператриці Катерини II, яка відвідала проїздом Новгород-Сіверську єпархію, розпочалося її відновлення. Храм було освячено в 1806 р., на його внутрішнє оздоблення пізніше Олександр I виділив 25 тисяч рублів.
За настоятеля архімандрита Інокентія виявили нові пошкодження в будові, і 1816 р. було створено комісію з огляду собору. Губернський архітектор запропонував зміцнити будівлю додатковими колонами. Їх встановили коштом скарбниці. І тільки до 1821 р. усі роботи було завершено. У такому вигляді собор і зберігся до нашого часу.
У середині XIX ст. собор мав престол на честь Преображення Господнього і два приділи: лівий, який освятили в ім’я святителя Димитрія Ростовського, і правий — на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У соборі, біля його входу, поховали прах Олексія Розумовського. Його надгробок був витончений пам’ятник з яшми (зруйнований у роки революції).
Чималі розміри храму: 28 на 28 м, висота до зеніту купола складає також 28 м. Наразі повністю відреставровано фасад і внутрішнє оздоблення собору.
Ще однією спорудою монастиря є відроджений палатний корпус із трапезною та Петро-Павлівською церквою. Теплий Петро-Павлівський храм датується кінцем XVI–XVII ст. Зовні оформлений просто, але побудований добротно. За свідченням святителя Філарета, іконостас у ньому був триярусний. Нині він одноярусний, над ним у медальйонах вміщено зображення святих. У конструктивному відношенні храм має свої особливості, які не зустрічаються в Україні. У Росії щось подібне спостерігається в елементах Грановитої палати Московського Кремля.
Згідно з «Описом Новгород-Сіверського монастиря» святителя Філарета, найдавнішою будівлею в ньому був палатний корпус, який існував ще до пожежі 1176 р. Після проведених розкопок було виявлено фундамент «княжого терема», в якому, можливо, зупинялися князі, які приїздили сюди на прощу.
У палатному корпусі розміщено келії ченців. З інших будов слід відзначити Будинок настоятеля, споруджений у XVII ст., до якого у XVIII ст. було прибудовано церкву в ім’я пророка Божого Іллі. Її освятили 24 січня 1787 р. за присутності Катерини II. Проте у первісному вигляді ця церква не збереглася. Відомо, що в ній були поховані перший Новгород-Сіверський намісник (губернатор) Ілля Журман; єпископ Іларіон, який керував єпархією і Спасо-Преображенським монастирем († 1799), а також архієпископ Варлаам († 1873). У роки радянської влади храм було зруйновано. Нині будинок настоятеля відбудовано (з урахуванням збережених креслень).
У кінці XVII ст., за архіманд­рита Михаїла (Лежайського), було збудовано двох’ярусну надбрамну дзвіницю, виконану в готичному стилі, під якою розміщувалися в’їзні Спаські ворота. Під цією спорудою викопали спеціальний погріб із підземними ходами — один з них зберігся досі.
Серед інших будівель вирізняються братський корпус і духовне училище, побудоване в 1657–1667 рр.
Обитель обнесена кам’яним муром, який охороняв ченців від усілякої небезпеки, — його відновлювали щоразу після руйнування монастиря ворогами.
ПРО ДВІ ШАНОВАНІ ІКОНИ
У Новгород-Сіверському монастирі знаходяться шановані ікони Божої Матері Новодворська і Леньківська.
Новодворська ікона має давню історію. Образ, згідно з переказами, написано митрополитом Московським святителем Петром. Раніше він служив у сані ігумена на Волині. Чудо­творний образ поміщено у Спасо-Преображенському соборі в особливому кіоті. За іншими відомостями, архі­єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар (Баранович) передав її монастирю, коли прибув у 1672 р. до Чернігова, і відтоді вона стала «предметом благоговійного вшанування та поклоніння».
Зліва внизу ікони є напис: «сей образ с образа Пресвятыя Владычецы нашея Богородицы, нарицаемый Новодворския, еже бысть написан митрополитом Петром на Волыни в урочище Новый Дворець, сотворен в монастыре Всемилостиваго Спаса по благословению Пре­освященнаго епископа Илариона».
Її списки широко розповсюджені по всій Україні. До речі, копія з Новодворської ікони зберігалася і в Михайлівському Золотоверхому монастирі м. Києва.
Вельми цікава історія знай­дення монастирем Леньківської ікони Божої Матері. Образ отримав назву за місцем свого явлення. Цю ікону ще називають «Спасителька потопаючих». Колись у с. Ленькове в Чернігівській губернії, розташованому на р. Десна, стояв дерев’яний храм на честь Собору Пресвятої Богородиці. Під час навали поляків тут усе було зруйновано. У другій половині XVII ст. місцеві жителі переселилися на нову землю, де спорудили церкву в ім’я Архистратига Михаїла. У ній і помістили цей чудотворний образ. Навпроти пагорба, де стояла ця церква, біля берега був небезпечний вир, у якому тонули баржі та човни з людьми. Віруючі люди вирішили встановити на пагорбі ікону Божої Матері. З того часу люди тут вже не гинули…
Нині Леньківську ікону Пресвятої Богородиці поміщено у Спасо-Преображенському соборі, навпроти Новодворського образа. Богослужіння в Новгород-Сіверському монастирі відбуваються щодня. Особливі дати в обителі — 2 січня, день святкування Новодворській і Леньківській іконам Божої Матері, та 12 липня — день пам’яті первоверховних апостолів Петра і Павла.
ПРО МУЗЕЙ У БУДИНКУ НАСТОЯТЕЛЯ
У Новгороді-Сіверському не забувають, що саме звідси 1185 р. князь Ігор Святославич зі своєю дружиною виступив проти половців з походом, який завершився поразкою. У битві половецький хан розбив військо князя, а сам Ігор потрапив у полон. Князь розкаявся, вважаючи, що був покараний за «грехы своя пред Господом Богом…», і просив про милість Божу. Цю подію було відображено невідомим автором у книзі-рукописі «Слово о полку Ігоревім». У 1990 р. на території Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря Чернігівської єпархії було відкрито унікальний музей на честь «Слова о полку Ігоревім». Цей історико-культурний центр розміщено у Будинку настоятеля.
В основу експозицій лягло і зібрання документів жителя м. Новгорода-Сіверського С. Воїнова, бібліофіла, відомого популяризатора цього твору.
У фондах музею містяться понад півтори тисячі видань, багато рукописів, твори різних авторів. Деяка частина виставлених матеріалів присвячена історії Спасо-Преображенського монастиря.
Нині директором музею є історик-краєзнавець М. Сугоняко, який продовжує велику науково-дослідницьку діяльність в Україні.
НА СЛАВУ БОЖУ
З часу передачі Церкві Спасо-Преображенського монастиря минуло вже понад десять років — чималий відрізок шляху від запустіння до повного відродження.
У 1997–1998 рр. тут було проведено реставраційні роботи. З 1999 р. Спасо-Преображенський чоловічий монастир став діючим. Ієрей Захарія Костюк, який перебував тоді в обителі, згадував: «…Братський корпус не опалювався, спали в одязі, під трьома ковдрами. Дуже холодно було в соборі. Харчувалися тим, що принесуть парафіяни. Братія не витримувала і залишала обитель. Ченці хворіли, але йшли на роботу і на службу, яка велася строго за Уставом. Щодня читалися вранішні та вечірні молитви, звершувалася Божественна літургія заради відродження спорожнілого монастиря».
З часом усе змінилося на краще. 8 липня 2004 р. в обитель прибули ченці з Почаївської Лаври, які стали основою братії. Минули роки, і тепер монастир відомий у всій Україні. Встановилися широкі зв’язки з іншими обителями та різними організаціями.
Уже кілька років намісником Спасо-Преображенського монастиря служить архіманд­рит Никодим (Пустовгар), керуючи його духовним та господарським життям. В обителі, як і раніше, зберігаються дух християнської простоти та доброзичливе ставлення до всіх, кого приводить сюди Господь.
Лев Кудрявцев

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.