НОСІЙ ПРАВДИ. Преподобний Афанасій Серпуховський (день пам’яті — 25 вересня за н. ст.)

Літописи розповідають про нього як про старця «доброчесного, проповідника, знавця Святого Письма». Преподобний Афанасій Серпуховський, у миру — Андрій, був уродженцем Новгородської землі й прославив Господа у ті часи, коли Руська земля засяяла світлом богоугодного життя преподобного Сергія Радонезького. Андрій з раннього віку прагнув до подвижництва, і коли настав час знайти досвідченого наставника, то звернувся до настоятеля обителі в ім’я Пресвятої Трійці — ігумена Сергія.

Останній постриг юнака в чернецтво з ім’ям Афанасій, на честь преподобного Афанасія Великого. Улюбленим послухом праведника стало книгописання. Виклад на письмі богословських істин про Пресвяту Трійцю і духовне діяння, відкритих світові преподобним Сергієм, а також перекладацька діяльність стали справою всього життя святого Афанасія.
У 1374 р. на праведника було покладено новий послух. На прохання Серпуховського князя Володимира Хороб­рого Сергій Радонезький благословив своєму улюбленому учневі очолити у вотчині правителя будівництво нової обителі на честь Зачаття Пресвятої Богородиці. Коли роботи були завершені, Афанасій став настоятелем монастиря, який розташувався недалеко від міста Серпухова, на високому березі річки Нари. Звідси обитель отримала назву Високої або Висоцької, а її перший ігумен став іменуватися Афанасієм Висоцьким. Багато руських подвижників пройшли тут високу школу чернецтва. Спосіб життя ченців був настільки аскетичним, що деякі не витримували й покидали монастир. Саме сюди Сергій Радонезький направив свого майбутнього наступника преподобного Никона для постригу в чернецтво і настанови в чернечому подвигу.
У 1378 р., після смерті святителя Олексія, на Русь прибув новий митрополит — святитель Кіпріан. Проте Московський князь Димитрій Донський не прийняв поставленого в Константинополі первоієрарха, оскільки наполягав на висвяченні в митрополичий сан свого духівника — Михаїла (Митяя). Кіпріан опинився у складному становищі, але незабаром отримав підтримку Сергія Радонезького і Афанасія Висоцького. Святитель часто їздив до Нового Рима для участі в засіданнях синоду, що стосувалися церковного управління на Русі. В одну з таких поїздок він узяв із собою святого Афанасія, який благословив нести послух настоятеля монастиря преподобному Афанасію Молодшому. Майже 20 років, до самої смерті, Висоцький ігумен провів у столиці Візантії, оселившись у монастирі Іоанна Предтечі, де зайнявся своєю улюбленою справою — переписуванням книг і перекладами кращих творів святих отців. Між книгописними майстернями Константинополя і Серпухова склалися тісні стосунки.
На Русь прийшли високі зразки візантійського мистецтва книжкової мініатюри і графіки. За весь час перебування в Новому Римі Афанасій прислав до Серпухова близько десяти кращих за виконанням візантійських ікон. Не випадково саме до Серпухова преподобний Никон направив навчатися іконописної справи преподобного Андрія Рубльова. Незадовго до смерті (близько 1401 р.) святий Афанасій переписав (а можливо, і сам переклав) відомий на Русі статут під назвою «Око церковне». Точна дата смерті Божого угодника не відома. Повне житіє Афанасія Серпуховського з’явилося на світ у 1697 р.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.