НОСИТИ ТЯГАРІ ОДИН ОДНОГО — НАЙКОРОТШИЙ ШЛЯХ ДО ХРИСТА

Психіатрія… Мабуть, немає в медицині такої науки, долю якої можна було б порівняти з долею психіатрії, адже у фокусі теорії і практики психіатрів — душа людини. Хоча далеко не всі психіатри вірять, що вона існує.

Сьогодні мало хто з медиків пам’ятає, що перший етап становлення психіатрії іменувався «монастирським». На Русі в монастирі звозили душевнохворих і біснуватих (що не завжди одне й те саме). Братія ставилася до них із християнською любов’ю: молитвами, святою водою і смиренним служінням полегшувала їхні страждання. Хворий був не чужою людиною, а братом у Христі, який потребував допомоги.
Комуністична філософія, що проголосила основним завданням зростання матеріального добробуту, щодо психічно хворих зайшла у глухий кут, при цьому покалічивши долі мільйонів людей. Духов­не розуміння будь-якої хвороби було остаточно відкинуто. Натомість прийшло біологічне. Людину почали вважати за «гвинти» у великій машині, званій державою. Від внутрішнього життя і шукання Бога був зроблений рішучий поворот до життя пристрасного. Сучасний етап вітчизняної психіатрії створюється сьогодні і залежить від кожного з нас, нашої віри й духовності.
ПОІНФОРМОВАНИЙ ЗНАЧИТЬ ОЗБРОЄНИЙ
До теми психічних захворювань не часто звертаються ЗМІ. Напевно, тому, що краще не говорити про те, що незрозуміло, мало вивчено і не має чітко визначеної суспільної оцінки. Ну, є «психушки», і нехай собі. Є психічно хворі, і нехай собі. Хоча зовсім ухилитися від теми не вдається: адже, за прогнозами ВООЗ, до 2020 р. психічні розлади увійдуть до першої п’ятірки хвороб і випередять серцево-судинні, що займають зараз перше місце. Тільки за офіційними даними у світі налічується понад 500 мільйонів психічно хворих людей. Лише за останнє десятиліття кількість їх зросла на 50 %. Наприклад, у Вінницькій області щороку дев’ять тисяч осіб поповнюють їхню чисельність.
Сучасний світ давно страждає свого роду глобальним психічним розладом, який, звичайно ж, позначається і на психічному здоров’ї окремих його членів, тих, хто врешті-решт опиняється на ліжку психіатричних лікарень. Їх, як правило, намагаються розмістити на околицях міста: подалі від людських очей. Одну з таких установ — Вінницьку обласну психіатричну клінічну лікарню № 2 — у день пам’яті знайдення чесних мощей преподобного Сергія, ігумена Радонезького, відвідали парафіяни Свято-Покровського храму на чолі з його настоятелем протоієреєм Миколаєм Ковальчуком. Дісталися легко. Дорога відома: їхали не вперше. Лікарня знаходиться в Медмістечку села Березина Вінницького району.
ТЕРИТОРІЯ ЛІКАРНІ
Тут на диво тихо і просторо. Світлі триповерхові корпуси з’єднані в одну будівлю, чимось схожу на складене з дитячого конструктора містечко. Над ним, у центрі — купол православного храму. Здається, що його хрести пливуть у синяві неба, освячуючи цей дім скорботи, як раніше називали лікарні для душевнохворих. Асфальтовані доріжки, що розбігаються від будівлі в різні боки, впираються в бетонний паркан. Він відокремлює лікарню від світу здорових. Площа лікарні займає сім гектарів. Підсобне господарство її складають 60 га орних земель, один гектар саду і 16 га лісу.
Лікарня розрахована на 440 ліжок. Щороку стаціонарне лікування в ній проходять близько трьох тисяч душевнохворих людей. Пацієнти, які втратили близьких або втратили з ними родинні зв’язки, живуть і лікуються в реабілітаційному центрі. До речі, таких центрів більше немає в нашій області, та й в Україні їх раз, два, і годі, хоча потреба в них з кожним роком зростає.
ЗА СТАНДАРТАМИ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Понад 600 тисяч жителів з 9 районів Вінницької області обслуговує психіатрична лікарня № 2. У період сезонних загострень чисельність хворих збільшується. Обладнання всіх відділень однакове: палати для двох, трьох і шість хворих з ліжками європейського зразка, сучасно обладнані душові, їдальні, кімнати відпочинку. Триразове харчування. Питому частину раціону складають плоди праці самих пацієнтів у підсобному господарстві лікарні. Така робота є важливою складовою їхнього лікування: завдяки трудотерапії хворі відволікаються від хворобливих думок і переживань. Річний бюджет лікарні становить два мільйони доларів. І хоча це лише 40 % необхідного, за словами головного лікаря, в лікарні створені все ж таки цивілізовані умови для перебування пацієнтів за стандартами ВООЗ.
ЛЮБОВ ПОНАД УСЕ
Ми застали хворих в обідню годину. Відвідали шість відділень. Одне з них зачинене — тут перебувають ті, хто потребує примусового лікування. В основному це хворі з діагнозами шизофренія, маніакально-депресивний психоз, глибока розумова відсталість. Від більшості з них відмовилися рідні та близькі. Двері у відділеннях зачинені на замки, ключі від яких люди в білих халатах носять із собою. Щоб потрапити до відділення, потрібно подзвонити у дзвінок. Нас теж впустили після дзвінка. Батюшка освячував приміщення, молився за хворих, з любов’ю довго розмовляв з кожним. Його скрізь обступали пацієнти, вони намагалися доторкнутися до нього, розповісти про свою біду, заглядали в очі, бажаючи усією душею і серцем отримати допомогу.
З благословення отця Миколая, в кожне відділення ми рознесли гостинці. Їхати звідти не хотілося: за словами святих отців, наскільки серце людини зможе вмістити горя, хвороби і скорбот, настільки воно наповнюється Божою благодаттю. Такі зустрічі змінюють усіх, тому що Бог — поруч.
ДУХОВНА НЕДУГА — ГОСПОДОМ ПОКЛАДЕНИЙ ХРЕСТ
Чоловік середніх років попросив хрестика в батюшки і, взявши його, почав цілувати й міцно притиснув до грудей. Приємно було бачити людину, яка знайшла відраду стражданням своєї душі. Молода жінка років 30-ти (у стані ремісії) розповіла, що зустрічалася з хлопцем, який захоп­лювався чорною магією. Коли була у нього в гостях, він напоїв її якоюсь рідиною. І вона відчула, що якась істота «увійшла» в неї, і вона почала «дивитися на світ чотирма очима». Відчувши недобре, вона відмовилася зустрічатися з тим хлопцем. Але він, підстерігши, коли нікого не було вдома, заліз у її квартиру і вкрав золоті речі. На вікні він намалював знаки каббали. Коли вона побачила це, з нею стався напад. Так вона опинилася в лікарні… Багато й інших сумних історій почули ми. І важко сказати, чому саме цих людей спіткала така тяжка недуга. Може, Господь, таким чином, захищає їх від більшого зла в їхньому житті? А може, покладений на них Богом хрест психічної хвороби, це і наш хрест, щоб ми вчилися співчувати, жаліти, творити справи милосердя, щоб вчилися цінувати найпростіше, що дав нам Бог і чого не мають ось такі хворі.
Причиною душевних захворювань часто буває безблагодатне, безбожне життя, відвернення від Бога, гордощі, маловір’я і легкодухість. Безперечно, не можна забувати і про такі чинники, як «депресія виснаження», втома, погана екологічна обстановка. Звичайно, і здоровий спосіб життя, і правильне харчування, і свіже повітря потрібні для фізичного і психічного здоров’я. Але почитайте листа отця Іоанна (Крестьянкіна) з ГУЛАГу, де він був ув’язнений. Яке вже там було харчування, який відпочинок?! Але скільки людей ішло до нього за підтримкою. І так само було з іншими подвижниками благочестя.Тож, передусім, людині треба бути з Богом. Настанови ж нас на добрий розум, Господи!
Олена Киях, м. Вінниця

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.