НЕЗВИЧАЙНА ПОЇЗДКА ДО КОНОТОПA

Ця поїздка була не зовсім звичайною, а точніше зовсім незвичайною. Як правило, наша «банда» раптово і регулярно «захоплює» дитячі будинки чи інтернати й починає «мучити» дітей: вони пишуть слова, вирішують логічні завдання, будують замки, роблять орігамі, вироби та багато іншого.

Для тих, хто «залишається в живих», влаштовуємо солодкий конкурс, і все — чергова перемога. Піднімається білий прапор, директор віддає нашому капітану свою шпагу. Але цього разу все було інакше, і треба було набрати нову команду добровольців.

Насправді все почалося набагато раніше, коли до капітана дійшли чутки, що в деякому українському містечку, де колись тонули коні, є люди, такі само відважні та нещадні до дітей. «Ми їдемо», — сказав наш капітан без зайвих зволікань, як тільки почув таку новину. Добровольців двічі кликати не треба, тим більше на таку справу!
Діставшись до умовленого місця через дві з половиною години, наша команда вельми потребувала поповнення стратегічних запасів. Огляд новобранців на голодний шлунок, як відомо, не можливий. Дана проблема була вирішена в першу чергу. Наївшись досхочу, ми зрозуміли, що потрапили в правильне місце, й розпочали огляд.
До нашого приїзду підтяглися майбутні добровольці з усієї околиці. Вони були різного віку й соціального стану, але не статус визначає бажання діяти.
Після первинного інструктажу з «техніки безпеки» — роботи з дітьми із дитячих будинків, було вирішено перевірити новобранців у «бою». Метою став інтернат, де проживають 130 жінок і дівчат. Не можна сказати, що битва завершилася успішно на 100 % — перший бій часто проходить не за накресленим планом. Проте мети було досягнуто й початок покладено.
Втрат не було — лише здобутки. Наші хлопці провели для підопічних цікаві майстер-класи. Повернулися до Києва пізно ввечері.
Потім пройшло обговорення: «старі», тобто ми, продовжили ділитися досвідом, а «молоді» волонтери слухали й активно ставили запитання.
Завданням було не просто розповісти про волонтерство, а запалити новачків.
Чи вдалося — час покаже.

Антон Пєшкін, волонтер руху «Молодість не байдужа» 
при Синодальному відділі УПЦ у справах молоді

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.