Немає грошей на нові чоботи?..

Цього разу все починалося складно. По-перше, дату поїздки призначили несподівано. По-друге, катастрофічно бракувало грошей та часу їх знайти. По-третє, з нашої постійної команди майже ніхто не зміг поїхати. По-четверте, після оголошення на молодіжці ніхто(!) не підійшов. Це вже насторожувало.
Виникла думка – а може, не поїхати? А може, як-небудь іншим разом? Ну, як звичайно, ви мене зрозумієте.
Як кажуть, нас було мало, але ми були в тільняшках! Але головне – цього разу ми їхали не просто так, а з цікавою програмою. З нами їхала компанія «Весела Наука» (www.veselanauka.com), що збиралася провести семінар з розділу «Цікава фізика» на тему властивостей звичайної води.

Іноді, скажу я вам, корисно посидіти й послухати заняття для молодших школярів – там дійсно дізнаєшся багато нового!
Наприклад, що скріпка не завжди тоне у воді. А паперова квітка може, як жива, розпуститися в тарілочці з рідиною. Ще – що іноді картонка може триматися на перевернутій склянці води, як приклеєна. А ще – що є «сухий лід», який робиться з вуглекислого газу при температурі 79 градусів. І ось ще – виявляється, вода у склянці може бути «з гіркою»!
Досить сказати, що діти всі півтори години не шуміли, слухали, відповідали, ставили запитання, розумно розмірковували й навіть знали основні фізичні закони. І це у школі для дітей з відсталим розвитком! І це ті діти, яких неможливо (ну просто зовсім іноді неможливо) змусити трохи посидіти в тиші! Ми були приємно здивовані.
Насправді наші поїздки часто бувають складними й важкими – ми втомлюємося морально й фізично. Але цього разу ми просто літали від радості. Такої світлої поїздки у нас не було давно. І ми вдячні Господу за це світле почуття передпасхальної радості, яке ми змогли відчути на тиждень раніше Воскресіння. Це неоціненний подарунок!

З нашого щоденника поїздок:
«Немає грошей на нові чоботи? Не можеш визначитися, ким стати в цьому житті? Не розуміють батьки? Відчуваєш себе самотнім і чужим?
Щоденні проблеми здаються глобальними, безвихідними й нерозв’язними? Поїдь у дитбудинок у Бабанку. Прокинься і згадай, що таке “соромно”, згадай, що таке “не цінувати”» (Олена).
«Мені здається, ми нарешті знайшли оптимальний формат або як мінімум до нього наблизилися. Бачу світло в кінці тунелю! З’явилася думка, що подарунки або будь-яку іншу допомогу краще все-таки віддавати не безпосередньо дітям, а вихователям або керівництву. Сумно, що збільшується споживацьке ставлення» (Олена).
«Я їжджу рідко, але реально бачу прогрес! З’явилися свіжі ідеї, але страждає внутрішня організація. А в цілому все вже набагато краще, видно суть та завдання поїздки» (Ганна).
«Важко на аркуші паперу описати всі свої враження, почуття та емоції, що так переповнюють душу, зігрівають серце і хвилюють розум, щойно ти переступаєш поріг дитячого будинку. Як тільки за вікном машини видніються стіни, не так давно мені знайомі, але вже небайдужі для мене, тіло проймає легка дрож… Ми намагаємося показати, що життя – це дар, це постійний рух, постійне прагнення до чогось, це турбота… Ми намагаємося донести дітям, що вони не забуті, що вони потрібні, що їх люблять. І під час кожної поїздки в душі моїй дуже тепло, тому що я розумію, що теж комусь потрібна, що теж можу дарувати посмішки і радість» (Марина).

Ольга Романчик, координатор поїздок,
волонтeр братства преподобного Іони Київського (molodost.in.ua)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.