НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ БОЛГАР. Преподобний Іоанн Рильський (день пам’яті — 31 серпня за н. ст.)

Святе життя Іоанна Рильського і знамення милості Божої за його молитвами стали найкращою проповіддю Євангелія в новоохрещеній Болгарській землі. Великий подвижник віри народився у 876 р., в селі, розташованому неподалік від сучасної столиці Болгарії міста Софії. Рано залишившись сиротою, він змушений був стати пастухом. Одного разу господар побив його за те, що загубилися корова з телям. Хлопчик довго плакав і молився Богу, щоб Він допоміг йому знайти їх. Вирушивши на пошуки, він знайшов теля біля річки Струм. Несподівано в річці почала підніматися вода.

Щоб перейти на інший берег, де стояла корова, Іоанн поклав на воду свій одяг, зобразив на ньому знамення хреста і, взявши теля на руки, пішов по воді. Свідком чуда був господар хлопчика. Злякавшись побаченого, він відпустив Іоанна, щедро винагородивши його. Праведник роздав усе майно односельцям і пішов у пустинні місця. Коли й де він прийняв чернецтво, невідомо. Пре­подоб­ний оселився на високій горі, де збудував собі хатину з хмизу. Але через бешкетування місцевих розбійників незабаром довелося звідти піти. Іоанн знайшов глибоку печеру, де провів у подвигу 12 років. Місце було настільки безлюдним, що коли до нього прийшов рідний племінник Лука, щоб розділити з ним подвиги, то святий спочатку сприйняв його появу як бісівську спокусу, але потім зрадів і прийняв з любов’ю. Разом самітники подвизались недовго. Батько Луки силоміць забрав його додому. Дорогою юнака вкусила змія, і він помер. Батько Луки повернувся до Іоанна і приніс щире покаяння…
Згодом преподобний перейшов у Рильську пустинь, де оселився в дуплі дерева. Там він багато плакав, молився, постив, харчуючись тільки травами. Бачачи таке терпіння, Бог виростив Своєму угодникові боби. Одного разу, чимось налякана отара овець, заблукавши, прийшла на місце подвигів святого. Слідом за вівцями прийшли й чабани, які побачивши самітника, який годував тварин бобами, були дуже здивовані. Іоанн гостинно прийняв їх, сказавши: «Ви прийшли сюди голодні — рвіть собі мої боби та їжте». Дорогою назад один з чабанів почав пригощати своїх товаришів бобами, які крадькома взяв із собою. Але плоди виявилися порожніми. Чабан розкаявся і повернувся до святого,  щоб попросити вибачення. «Бачите, діти, — сказав той, — ці плоди призначені Богом для прожитку самітника». З того часу праведника почали часто відвідувати люди, і ніхто з тих, хто приходив до нього, не залишився невтішним. Одного разу з Іоанном захотів побачитися сам болгарський цар Петро (927–969), але святий через смирення своє ухилився від зустрічі. Минув ще якийсь час, і навколо подвижника зібралася братія. Так у печері, де колись трудився сам преподобний, виник монастир. 
Помер Іоанн Рильський на 70-му році життя, 31 серпня 946 р. Знаменно, що точну дату його смерті ми знаємо завдяки давньоруським книгам, оскільки на Русі серед народу святий Іоанн був дуже шанованим. За п’ять років до своєї смерті самітник написав «Заповіт до учнів» — один з найкращих творів староболгарської писемності. Мощі великого Божого угодника преподобного Іоанна спочивають на місці його подвигів — у Рильському монастирі в Болгарії. На наші землі частина мощей преподобного Іоанна (десниця) вперше була принесена наприкінці X — на початку XI ст., найімовірніше до міста Рильська, а місцем спочивання святині став побудований для неї храм.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.