НЕБЕСНІ ПОКРОВИТЕЛІ ШЛЮБУ. Святі мученики Гурій, Самон і Авив (день пам’яті — 28 листопада за н. ст.)

В історії Візантійської імперії був період, коли більшу частину її армії становили найманці, які походили з німецького племені готів. Один із воїнів-германців, що перебували на службі у м. Едеса (сучасне м. Шанлиурф на південному сході Туреччини), вирішив одружитися з місцевою благочестивою християнкою Євфимією. Щоб розвіяти сумніви її батьків, гот поклявся на мощах святих Гурія, Самона і Авива, що не заподіє своїй обраниці ніякого зла й любитиме та шануватиме її. Воїну настав час повернутися на батьківщину, і він узяв Євфимію із собою.

 Приїхавши додому до свого чоловіка, дівчина дізналася, що у нього вже є дружина, а їй тепер призначена доля її рабині. Євфимія стала жити в атмосфері принижень і знущань, а коли у неї народилася дитина, то ревнива дружина отруїла її. Обманена почала молитися святим Гурію, Самону і Авиву — свідкам клятви гота. Незабаром Господь урятував страждальницю від подальших мук: невидимим чином Євфимія опинилася у своєму рідному місті. Там вона розшукала матір і розповіла їй про свої страждання та чудесне звільнення. Пізніше воїн-гот знову вирушив на службу в Едесу. Про його прибуття стало відомо жителям міста, і вони зажадали страти клятвопорушника, після чого правитель позбавив ошуканця життя.
Святі мученики Гурій, Самон (299–306) і Авив (322) прославили Бога своїм подвигом віри за часів правління імператорів Діоклетіана й Максиміана, що увійшли в християнську історію як гонителі Церкви. Гурій і Самон були членами християнської общини м. Едеса. На пропозицію принести жертву язичницьким богам святі відповіли рішучою відмовою, сповідуючи свою віру в Христа. Потім були тортури і муки. Святих били палицями, підвішували за руки, а до ніг прив’язували тягарі, тримали в нелюдських умовах у в’язниці. Озброївшись вірою і радістю від швидкої зустрічі зі Спасителем, праведники змогли витримати усі випробування. До нас дійшла їхня молитва, яку записав свідок мук святих: «Господи, Ти знаєш неміч єства нашого, поглянь на лихо, що спіткало нас. Ворог намагається відібрати у Тебе творіння десниці Твоєї і позбавити (нас) сущої у Тебе слави. Але Ти, милосерд­ним Твоїм оком зглянувшись на нас, збережи в нас невгасимий світоч Твоїх заповідей. Світлом Твоїм осяй шлях наш, і сподоби нас насолоджуватися блаженства Твого, бо Ти благословен на віки вічні». В одну з ночей сповідників вивели за місто й відтяли їм голови. Місцевим християнам вдалося поховати їхні святі останки.
Пізніше, за часів правління імператора-язичника Лікінія, за Христа постраждав диякон Едеської Церкви на ім’я Авив. Він був ревним проповідником Євангелія і не міг довго залишатися непоміченим язичниками. Коли вийшов наказ заарештувати диякона, він добровільно прийшов до катів, щоб при його розшуку не постраждали інші християни. Святий сповідав віру в Христа і був засуджений до спалення. Авив сам уві­йшов у вогонь і з молитвою віддав свій дух Господу. Коли полум’я згасло, родичі мученика побачили, що його тіло залишилося неушкодженим. Останки диякона Авива були поховані поряд зі сповідниками Гурієм і Самоном.
Сьогодні вся Церква вшановує подвиги святих Гурія, Самона і Авива, які надають сугубу допомогу тим, хто перебуває у шлюбі.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.