НЕ ЗАЛИШАТИСЯ БАЙДУЖИМ

Та все ж комфортні умови проживання, часті прогулянки й екскурсії до різних міст України, проведення літніх канікул за кордоном не можуть замінити сім’ю. Кожна дитина потребує уваги, спілкування, кожна дитина хоче відчувати себе потрібною комусь. Для цього треба зовсім небагато —просто не залишатися байдужими до чужих проблем, а виділити кілька годин на тиждень і присвятити їх заняттям із мешканцями школи-інтернату. 

Учасники всеукраїнської благодійної організації «Молодість небайдужа», які їздять до дитячих будинків, продовжують «освоювати» географічну карту України.
ВОЛОНТЕРИ У БРАЦЛАВІ
Нещодавно до переліку відвіданих місць вони додали смт Брацлав Немирівського р-ну Вінницької області. Вибір цього селища не був випадковим.
Ми приїхали на запрошення протоієрея Миколая — настоятеля старовинного козацького храму, освяченого в ім’я святого Миколая Чудотворця. Мета візиту полягала не лише у проведенні творчих занять з учнями Брацлавської школи-інтернату для дітей-сиріт, а й у популяризації волонтерства серед місцевих жителів, у першу чергу – серед парафіян місцевої церкви. Крім того, хотілось ознайомитися з досвідом організації ефективної роботи з дітьми та молоддю у Брацлавській парафії. Справді, тут є чому повчитися. Уроки Закону Божого, вокалу, журналістики, бальних танців, ліплення із солоного тіста – ось далеко не повний перелік тих заходів, які здійснюються завдяки самовідданості, ентузіазму та наполегливості отця Миколая та матушки Марини. Слід зазначити, що влітку вони організовують тижневі православні табори для дітей та їхніх батьків. 
ЗУСТРІЧ ІЗ ДОБРОВОЛЬЦЯМИ
Отець Миколай не зупиняється на досягнутому і планує розширити благодійницьку діяльність, а саме: надавати допомогу самотнім людям похилого віку, займатися з дітьми, позбавленими батьківського піклування. Звичайно, щоб втілити ці плани в реальність, потрібні «робочі руки». Але сьогодні важко знайти людей, які б на добровільних засадах присвятили свій вільний час допомозі ближнім. На жаль, таких – одиниці, навіть серед православних.
Отож, щоб зацікавити громадськість у волонтерстві, ми провели зустріч з найбільш ініціативними місцевими жителями. Організатор і безпосередній керівник нашої групи – Аліна Леонідівна – ознайомила присутніх з основ­ними напрямками діяльності організації «Молодість небайдужа», поділилася досвідом роботи з дітьми-сиротами, наголосила на проблемах, які найчастіше зустрічаються під час такої роботи, а також на можливих шляхах їх вирішення. Тему продовжили й інші добровольці, кожен з яких розповів про власний шлях до волонтерства, а також про позитивні та негативні моменти своєї роботи з вихованцями дитячих будинків. 
Як каже народна мудрість, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Саме тому після закінчення бесіди всі її учасники вирушили до школи-інтернату. Там на гостей уже чекали представники адміністрації школи, які забезпечили теплий прийом та комфортні умови для роботи.  Волонтери та місцеві активісти організували  різні секції (оригамі, аплікація з природних матеріалів, ази електротехніки, п­роекти «Добрі справи», «Долоньки» та ін.), а близько 70-ти вихованців інтернату обирали те, що найбільше їх зацікавило. Діти активно взялися до праці, старанно виконуючи різноманітні творчі завдання. Варто відзначити, що багато учнів у вільний час займаються бісероплетінням, вишивкою, малюванням, і ці навики стали їм у нагоді.
ЇСТІВНІ МАЛЮНКИ
Наприкінці зустрічі на дітей чекав сюрприз. Ні, не подарунки. Солодкий конкурс. Він полягав у тому, щоб на змащеному згущеним молоком вафельному листі «намалювати» картинку й дати їй назву. А ролі фарб виконували різноманітні сухофрукти, горіхи, мак, лимони та інші корисні продукти. Як і сподівалися, конкурс пройшов «на ура». В результаті у кожного з’явився свій шедевр. Чого тут тільки не було – від «Православного хреста» до «Автопортрету»! Добре, що малюнки виявилися не лише красивими, а й їстівними. Тому після закінчення конкурсу діти дружно ними поласували, поділившись з волонтерами. За кілька годин спільної праці діти подружилися з волонтерами і з радістю погодилися показати свої помешкання. Ми були приємно вражені побаченим. Спальні, ігрові кімнати, кімнати для відпочинку, для підготовки домашніх завдань, для занять з психологом, кімната для молитви – все сяє від недавно проведеного євроремонту. Скрізь відчувається турбота вихователів та інших працівників, які докладають багато зусиль, щоб створити дітям затишну атмосферу.
Та все ж комфортні умови проживання, часті прогулянки й екскурсії до різних міст України, проведення літніх канікул за кордоном не можуть замінити сім’ю. Кожна дитина потребує уваги, спілкування, кожна дитина хоче відчувати себе потрібною комусь. Для цього треба зовсім небагато —просто не залишатися байдужими до чужих проблем, а виділити кілька годин на тиждень і присвятити їх заняттям із мешканцями школи-інтернату. Будемо сподіватися, що брацлавчани підтримають нашу пропозицію. 
ВИХІДНІ З КОРИСТЮ
Звичайно, поїздка на Вінниччину не обмежилась лише відвіданням Брацлавської школи. В неділю волонтери побували на Літургії у місцевому храмі, попили святої води з джерела, недавно відродженого й облаштованого з ініціативи отця Миколая (дехто навіть наважився зануритися з головою у холодну воду). Потім відвідали Немирiвський Свято-Троїцький жіночий монастир, поспілкувалися з працівниками інтернату, що розташований поблизу монастиря, погуляли старим парком. Одним словом – провели вихідні цікаво, весело і з користю! Хотілося б висловити щиру вдячність протоієрею Миколаю, адміністрації школи-інтернату, батькам нашого волонтера Віктора, організаторам і всім тим людям, без яких поїздка була б неможливою. 

Інна Уманець, 
волонтер руху 
«Молодість небайдужа»

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.