«НЕ В СИЛІ БОГ, А В ПРАВДІ». Благовірний великий князь Олександр Невський (день пам’яті — 12 вересня за н. ст.)

saint_man_with_crossПерша половина XIII ст. — один із найскладніших періодів у історії Русі. У 1227 р., через чотири роки після найсильнішої поразки русичів від монголо-татар на річці Калці, в Новгороді княжий престол посів семирічний князь Олександр Ярославич. У 1239 р. руйнівна навала закінчилася.

Хоча землі Новгородської республіки не постраждали від військ Батия, проте тоді стала посилюватися загроза вторгнення з боку Заходу. У 1240 р. шведські лицарі окупували гирло річки Неви, погрожуючи взяти Новгород. Перед походом 20-річний Олександр довго молився у храмі в ім’я великомученика Георгія, після чого взяв благословення в архієпископа Спиридона і звернувся до своєї дружини зі знаменитими словами: «Не в силі Бог, а в правді. Одні — зі зброєю, інші — на конях, а ми Ім’я Господа Бога нашого прикличемо!». Наблизившись до ворожого табору, дружинники Олександра були укріплені видінням святих князів Бориса і Гліба. 15 липня 1240 р. русичі раптово напали на шведів, які нічого не підозрювали, й завдали їм нищівної поразки. «І був бій великий з латинянами, — говорить літопис, — і перебив їх незліченно, і самому ватажку поклав печатку на обличчя гострим списом». За цю перемогу сучасники святого Олександра найменували його Невським.

Незабаром були нові перемоги. У 1241 р. блискавичним ударом новгородські дружини звільнили від лицарів фортецю Копор’є. У 1242 р. був повернутий Псков. А 5 квітня того ж року на льоду Чудського озера була здобута ще одна перемога, яка прославила праведника на віки. Після Льодового побоїща загроза військового вторгнення з боку Заходу на час ущухла.

Такі успіхи новгородських дружинників були б неможливі без добросусідських відносин із ханом Батиєм. Це відкрило широкі перспективи для християнізації всього Сходу. У 1261 р. зусиллями святого Олександра й митрополита Кирила у столиці Золотої Орди — Сараї була заснована нова єпархія Руської Православної Церкви.
У 1262 р. у деяких містах Русі були перебиті татарські збирачі данини. Олександр змушений був поїхати до хана, щоб залагодити конфлікт. Вихід знайшовся досить оригінальний. Під приводом повстання руських міст праведник запропонував хану Берке припинити виплачувати данину Орді, таким чином, зробивши себе повністю самостійним в управлінні. Водночас святий Олександр отримав у вигляді новоствореної держави природний заслін між Руссю та Золотою Ордою.

Ця поїздка в Орду виявилася останньою для праведника. У 1263 р., на шляху до м. Володимира, князь захворів і помер. Незадовго до смерті благовірний правитель прийняв схиму.

У 1380 р., у вирішальний для Русі історичний момент, перед Куликовською битвою, після видіння з неба, було відкрито мощі святого Олександра, які ви­явилися нетлінними. Загальноцерковне прославляння праведника відбулося 1547 р.
Після перемоги над шведами мощі Олександра Невського були перенесені з Володимира до Санкт-Петербурга, де вони перебувають і нині.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.