4b89cb-1-604x270[1]

Не кидайте перел перед свиньми

Кожен із нас хоча б раз у житті чув або промовляв слова: «Не кидайте перел перед свиньми». Та не всі знають, що автор цих слів — Господь Іісус Христос, і вимовлені вони майже два тисячоліття тому в Його Нагірній проповіді.

Ця проповідь посідає одне з найголовніших місць у спасительному подвигу Христа. На той час, коли Господь почав звершувати Своє служіння, духовно-моральний стан іудейського народу був суперечливим. Чужоземні владики змінювали один одного. І, коли Спаситель явився у світ і вийшов на проповідь Євангелія, ізраїльтяни, відчуваючи, що в особі Іісуса Христа можуть справдитися їхні сподівання, подумки запитували себе: «Можливо, Іісус — Цар Небесний, Який візьме в руки меч, скине чужоземну владу і встановить своє Царство?».

Але, зійшовши на «гору блаженств» між Капернаумом і Тиверіадою, Господь став благовістити про блаженство убогих духом і тих, хто плаче, про любов до ворогів, про примирення із суперником, про неосудження ближніх. І цим вченням Спаситель розвіяв хибні мрії ізраїльтян про земне блаженство.

Ми зупинимося на одному з незвичайних, на перший погляд, висловів Господа в Його Нагірній проповіді: не давайте святині псам і не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали вас (Мф. 7: 6). Він нерозривно пов’язаний із заповіддю про неосудження ближніх: не судіть, то не судимі будете, бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється і вам (Мф. 7: 1–2). У цих словах Господа Церква бачить не табу на судження про вчинки людини, а саме заборону осуджувати ближнього через плітки й пересуди в злобі або роздратуванні, що, на жаль, дуже часто трапляється в нашому повсякденному житті. Якби Господь хотів повністю заборонити будь-яке судження про добрі чи грішні людські вчинки, то не сказав би не давайте святині псам. Цей застережний заклик Спасителя звернений у майбутнє. Господь передбачав, що на історичному терені євангельського благовістя пастирям Христовим зустрічатимуться як віруючі з душами ягнят Божих, так і люди, що заскніли в гріху, які не сприймають благодать церковних таїнств і святість християнського життя. Будь-яка причетність до Святині, тобто до Самого Господа Іісуса Христа, що настає для кожного віруючого в Православній Церкві в її таїнствах і установленнях,  майже завжди викликає у таких людей не благоговіння і каяття в гріхах, а відчуття роздратування і хули. Але ж апостол Павел вчив: не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне (Гал. 6: 7). Для таких людей Причастя Пречистого Тіла і Святої Крові Господа Іісуса Христа буде не задля прощення гріхів і життя вічного, але стане їм в осуд.

Господь не випадково обирав образи псів і свиней для опису духовних вад людей. Ці тварини були добре знайомі іудеям, сучасникам Христа. Думається, що й поділ на чистих і нечистих тварин встановлено Богом також не випадково: як же іноді їхня поведінка схожа з гріховними вчинками людей! Підтвердженням цієї думки є покаянний канон до Господа Іісуса Христа. У цьому каноні Церква вимовляє слова, що змушують нас замислитися про наш духовний стан: «Яко свиния лежит в калу, тако и аз греху служу». А як такій істоті можна кидати під ноги на потоптання святі перли Христової істини, які нам, чадам Його Церкви, заповідано берегти і зберігати? Їм же, псам і свиням, дістаються інша доля та інші слова: «Злий як собака; напився як свиня; не дім, а свинарник (мається на увазі не­охайність свиней)». А в народному фольклорі злі духи часто зображуються зі свинячими рилами.

Чому ж Христос у негативному сенсі говорить про псів, адже собаки були одомашнені людиною і почали служити їй ще задовго до Різдва Спасителя? Звичайно ж, Господь знає про відданість собак людині. Але в біблійній богословській символіці Старого й Нового Завітів пророки, апостоли і Спаситель використовують образ пса переважно для опису гріховних рис диявола. Пса вважають нащадком вовка, а в християнській свідомості вовк був однією з личин диявола, який уособлює собою зло і, отже, є антиподом усього святого. У Євангелії від Луки Іісус Христос провіщає апостолам: ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків (Лк. 10: 3.) Сподіватимемося ж на те, що Спаситель у Своє славне друге Пришестя помилує нас і приєднає до агнців Своєї обраної пастви.

Віктор Науменко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.