НАСЛІДУЮЧИ БОГОМУДРОГО ВЧИТЕЛЯ. Преподобний Савва Сторожевський (день пам’яті — 16 грудня за н. ст.)

Один із перших учнів преподобного Сергія Радонезького — святий Савва Сторожевський, Звенигородський. З ранньої юності праведник присвятив своє життя Богу, прийнявши чернечий постриг з рук самого Радонезького чудо­творця. Савва харчувався тільки рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на долівці, зберігаючи у всьому простоту й безкорисливість. Для братії Троїцької обителі він був зразком смирення. Коли подвижник набув достатнього духовного досвіду, то, з благословення Радонезького ігумена, взяв на себе послух духівника монастиря.

Однак Господь судив Савві просяяти світлом доброчесного життя і за межами Сергієвої обителі. Коли князь Димитрій Донський повертався із перемогою з Куликового поля, то вирішив у вдячність Богу влаштувати на р. Дубенці монастир на честь Успіння Божої Матері. Ігуменом нової обителі, з благословення святого Сергія, став преподоб­ний Савва. У 1392 р., уже після смерті Радонезького чудотворця, коли його наступник пішов у відлюдне місце для подвигу безмовності, братія вблагала Савву стати їхнім новим пастирем і отцем. Виконуючи цей послух, праведник увесь час відчував небесне заступництво преподоб­ного Сергія. Відомо також, що під час ігуменства Савви за стінами монастиря чудесним чином з’явилося джерело води.
Одного разу до праведника звернувся його духовний син, Звенигородський князь Юрій, із проханням прийти до нього і благословити його дім. Давши правителю і його близьким благословення, Савва вже зібрався повернутися, та його зупинило ще одне прохання князя: влаштувати в його володіннях, а саме на Сторожевській горі, нову обитель. Оскільки Божий угодник уже давно прагнув усамітненого життя, то прийняв пропозицію князя і заснував дерев’яну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а недалеко від неї збудував собі келію. У 1399 р. Руська Церква прикрасилася ще одним монастирем, заснованим трудами преподобного Савви. Праведник із любов’ю приймав усіх, хто хотів віддатися спілкуванню з Богом у безмовності й тиші, далеко від мирських турбот. Щоб організувати життя обителі, він сам викопав криницю біля підніжжя гори, звідки носив на своїх плечах воду; обгородив храм і келії дерев’яною огорожею, а згодом брав активну участь у будівництві кам’яної церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Того ж 1399 р. у житті угодника стався знаменний випадок: князь Юрій, готуючись до воєнного походу, попросив у святого старця благословення, а разом із ним отримав і пророцтво про вдале завершення справи. Дуже скоро Звенигородський правитель повернувся у своє князівство з перемогою.
У 1406 р. святий Савва спочив. Велика кількість зцілень і чудес, що відбувалися при гробі праведника, а також численні явлення привернули увагу віруючих. В одній із грамот, що датується 1539 р., старця було названо чудотворцем. А в 1547 р. його причислили до лику святих. Особ­ливо шанував преподоб­ного цар Олексій Михайлович, який пішки паломничав у його обитель. Відомий випадок, коли святий Савва чудесним чином врятував правителя від лютого ведмедя. Наприкінці XV ст. ігумену Саввинської обителі Діонисію після вечірнього правила явився преподобний і сказав: «Діонисію! Вставай і напиши лик мій на іконі». На запитання Діонисія хто він, — той, що явився, відповів: «Я Савва, начальник цього місця». Детально розпитавши старця Авакума, який замолоду бачив Божого угодника, ігумен став до роботи й виконав прохання святого.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.