МОНАСТИР НА ЦЕРКОВНІЙ ГОРІ

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 23 вересня 2008 р. було затверджено відкриття жіночого монастиря на честь святих царствених страстотерпців у с. Кислівка Таращанського благочиння Білоцерківської єпархії. Новозведений святий храм височить на Церковній горі, потопаючи в зелені дерев. Його куполи видно здалеку — з усіх навколишніх сіл.

ПЕЧЕРНИЙ МОНАСТИР

За свідченням істориків століття тому в Таращанському краї існувало шість монастирів, три з них — печерні.

У середині 1990-х років на одному із сільських городів у сусідньому селі Буда почали утворюватися провалля. Підняли архівні матеріали. Виявилося, що с. Буда раніше називалося Монастиркою, тут ще за часів Київської Русі існував печерний монастир. Знайдені провалля свідчать про наявність монастирських ходів.

У 2001 р., на прохання настоятеля архімандрита Трифона (Зінченка), фахівці зі столичної організації «Підземний Київ» провели розкопки печер завдовжки 33 м у сусідньому лісі. Тут, на думку археологів, знаходився древній монастирський скит.

У печері на одному з виступів можна бачити залишки попелу. Найвірогідніше, це була кухня. Праворуч від входу — місце для відпочинку. Тут можна лише притулитися, а не лягти на повний зріст. Ця традиція походить з Афону, де ченці не дозволяють собі розслабитися навіть уві сні.

Таким чином, на власні очі можна пересвідчитись, як жили у печерах подвижники давніх часів. Нині у архімандрита Трифона є благі наміри із часом розчистити печери, щоб у підземних храмах можна було звершувати богослужіння.

БЛАГОСЛОВЕННЯ СТАРЦЯ

1994 р. у с. Кислівка було засновано Воскресенську парафію. Відновлювати церковне життя отцю Трифону довелося з руїн, адже 1943 р. під час запеклих боїв монастирську церкву та дзвіницю майже повністю знищили.


Спочатку богослужіння проводилися в облаштованому під храм приміщенні магазину. Згодом розпочалося будівництво храму на Церковній горі. Склалася община людей, які в аскетичних умовах жили й працювали при храмі. Найважче було взимку, доводилося вдень і вночі топити «буржуйку».

Милістю Божою у 2002 р. отець Трифон побував на острові Заліт, що на Псковському озері (Росія). Там зустрівся із великим пастирем XX ст. протоієреєм Миколаєм Гур’яновим. Від нього й отримав настанови та духовні поради. Саме він благословив отця Трифона на будівництво монастиря на честь Святих царствених мучеників.

МОНАСТИРСЬКЕ ЖИТТЯ

Нині Церковна гора нагадує великий будівельний майданчик. Споруджено новий красень-храм, залишилися внутрішні роботи. Зводять дзвіницю, будують корпуси.

У монастирі раді будь-якій допомозі: матеріальній чи просто роботящим людям, які їдуть попрацювати у славу Божу.

Нині у монастирі проживає 11 сестер, кожна з них має свої обов’язки, а в цілому твориться загальна справа: йде молитва, постає з руїн свята обитель, надається допомога ближнім у місцях позбавлення волі, лікарнях, школах.

А найголовніше те, що постійно спрямована до Бога чернеча молитва випрошує небесну підтримку і благодать всьому народу.

До монастиря надходять листи з місць позбавлення волі. Це колонії сіл Оленівка (Донецька обл.) і Аполонівка (Дніпропетровська обл.), міст Херсон, Дніпродзержинськ та ін. Ув’язнені просять допомогти продуктами харчування, ліками, речами першої необхідності. Дехто звертається до священиків зі своїми духов­ними проблемами. Трапляються випадки, коли ув’язнені, прислухаючись до порад духівника, змінюють своє життя. Деякі з них після відбуття строку приїздять до монастиря, працюють на будівництві, маючи одяг, їжу й дах над головою.

При монастирі діє жіноча іконописна школа, в якій дотримуються традицій канонічного іконопису. Вносять свій посильний вклад у відбудову святині й сестри, які мешкають на Церковній горі. Вони роблять свічки, пишуть ікони, вишивають тощо. Їхні вироби продаються на виставках у Києві, Вінниці, Москві, Санкт-Петербурзі та в інших містах.

Уже другий рік у с. Лісовичах діє Миколаївський чоловічий скит монастиря. Має обитель і власне підсобне господарство: кози, корови, пасіку, ставки, земельні угіддя.

За словами архіманд­рита Трифона, з часом все більше селян із навколишніх сіл навертається до Православної віри, зростає кількість парафіян монастиря.

У м. Тараща знаходиться монастирське подвір’я на честь Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. З 2008 р. тут ведуться будівельні роботи з облаштування двох храмів — верхнього на честь святих мучениць і нижнього в ім’я святителя Тарасія, патріарха Константинопольського,  — покровителя м. Таращі.

Злагода в обителі знач­ною мірою залежить від настоятеля. Архіманд­рит Трифон, як мудрий пастир, має широкий світогляд, добре розуміється в усіх справах і знаходить підхід та потрібні слова до кожної людини.

Тамара Зозуленко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.