МОНАРХ-ПРОСВІТИТЕЛЬ СВЯТИЙ МУЧЕНИК ОСВАЛЬД, КОРОЛЬ НОРТУМБРІЙСЬКИЙ

Сьогодні його шанують як покровителя англійської корони і працівників сільського господарства. У минулому до нього зверталися ще й по допомогу під час епідемій чуми.
У перекладі з давньонімецької мови його ім’я означає «Бог правлячий». Вісім років правління святого Освальда Нортумбрійського увійшли в історію Англії під знаком майже повного об’єднання королівств острова. Народився праведник близько 604 р. Він був другою дитиною англосаксонського короля Етельфріта, який об’єднав землі Берніції та Дейри, що стали основою майбутнього королівства Нортумбрія. Всього у Етельфріта і його дружини Ахі було семеро дітей. Коли Освальду виповнилося 11 років, він дізнався про загибель свого батька на бойовищі.

Хлопчик утік від переслідувачів до Іонського монастиря, що був заснований святим Колумбою. Там само Освальд прийняв Святе Хрещення. У 633 р. праведник дізнався про ще одну втрату. Цього разу під час мирних переговорів був убитий брат Освальда — Берніційський король Енфріт. Ставши новим правителем, святий зібрав невелику армію, щоб дати відсіч ворогу. Битва відбулася у 643 р. при Хевенфільді. Перш ніж армії кинулися на щити одна одної, король встановив дерев’яний хрест і заглибився у молитву. Незабаром йому було видіння святого Колумби, який закликав Освальда бути сильним і мужнім. «Я буду з тобою, — сказав святий. — Цієї ночі вирушай зі свого табору в битву, бо Господь дарував мені, щоб вороги твої тікали, і Кадваллон, твій ворог, був відданий до рук твоїх, і перемога в битві була твоя, і правив ти щасливо». Освальд негайно розповів про видіння своїм військовим радникам. У разі перемоги полководці пообіцяли прийняти Хрещення. Війська Освальда, незважаючи на чисельну перевагу бриттів короля Кадваллона, здобули перемогу. Таким чином, англосакси закріпили свою перевагу в середній частині острова, а король Освальд став правителем не тільки бриттів, але також піктів і шотландців. Об’єднавчу політику нових земель правитель поєднував із активним місіонерством. Щоб просвітити вірою Христовою підвладні йому народи, праведник запросив шотландських ченців і святого Айдана, який мав великий авторитет серед християн. Духовним центром королівства став монастир Ліндісфарн, що був заснований Освальдом і Айданом близько 635 р. Правитель брав безпосередню участь у справах місії та навіть служив перекладачем Айдана з кельтської мови на англійську. Крім цього, Освальд дбав про поширення істинної віри й за ме­жами свого королівства. Так, праведник отримав дозвіл Уессекського короля Кінегільса на проповідь Євангелія в його землях. В Уссекс був направлений святий Бірін, який хрестив багатьох жителів, зокрема й самого короля Кінегільса. На Таїнстві Хрещення був присутній і святий Освальд, який став хрещеним батьком Уессекського правителя. Незабаром після цих подій Освальд одружився з дочкою Кінегільса — Кінебургою. Пізніше правителі прийняли одностайне рішення зробити м. Доркік резиденцією єпископа й водночас центром нової єпархії.

Хроніст Адомнан назвав його «Богом обраним імператором усієї Британії». Якось, під час застілля з нагоди святкування Пасхи, королю повідомили про велику кількість жебраків, що скупчилися біля його покоїв. Недовго думаючи, правитель наказав винести їм усю їжу і особисто розколов срібне блюдо, щоб роздати його частини нужденним. Тоді святий Айдан узяв правицю короля і сказав: «Хай не згине ця рука навіки».
У 642 р. у битві під Мезерфільдом війська Освальда зазнали поразки від мерсійців, а сам король загинув у віці 38 років. Його тіло було понівечене і в такому вигляді виставлено на загальний огляд. Ці обставини послужили приводом вшановувати Нортумбрійського короля як мученика. Престол Освальда успадкував його брат Освіу, який наступного, 643 р. зміг знайти й дістати із землі тіло свого святого родича. Глава праведника стала святинею монастиря в Ліндісфарні. Згодом її перенесли в собор у Даремі. Руки Освальда стали предметом поклоніння в Бамбурзі, причому права рука так і залишилася нетлінною, згідно з пророцтвом святого Айдана. Саме тіло було передано монастирю Бардні. Про те, що понівечені останки належать королю, ченці зрозуміли побачивши світло, випромінюване мощами. Після набігу вікінгів та руйнування обителі тіло праведника було перепоховане у Глостері. Могила Освальда також стала місцем паломництва християн і з дозволу короля мерсійців Оффа була спеціально оздоблена.
Шанування Освальда як святого почалося відразу після його загибелі під Мезерфільдом. Згідно із відомостями Беди Достопочтенного землю з місця смерті короля стали вважати цілющою і незабаром там утворилася яма завглибшки в людський зріст. А згідно з Регінальдом Даремським правицю святого правителя забрав птах. Дерево, на яке він сів, ожило, а з місця, на яке птах зронив руку, забило джерело. Згодом і дерево, і джерело уславилися зціленнями.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.