МОЛИТОВНИЦЯ ЗЕМЛІ ХЕРСОНСЬКОЇ

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 грудня 2010 р. до лику місцевошанованих святих Херсонської єпархії причислено черницю Євтропію (Ісаєнкову, 1863–1968). 9 серпня 2011 р. у Свято-Духівському кафедральному соборі м. Херсона відбулася канонізація преподобної Євтропії Херсонської.

Про її дитячі роки відомо мало. Люди, які близько знали матушку Євтропію, кажуть, що народилася вона 24 листопада (7 грудня за н. ст.), у свято святої великомучениці Єкатерини, на честь якої батьки, Леонтій і Агафія, і нарекли її. Місцем народження було с. Біла Криниця Херсонської губернії.

В Олешківській обителі

За Промислом Божим, у 12 років її взяла на виховання жіноча чернеча громада в Олешківській Слободі Таврійської губернії. Виховуючись під опікою сестер, Катерина опановувала грамоту та рукоділля, одночасно навчаючись молитві та читанню Слова Божого, любов до яких вона пронесла через усе своє життя.

Катерина потрапила в Олешківську Слободу в найскладніший для громади період. Керівниця громади рясофорна черниця Єлисавета (Нестеренкова) та її сестри Марія та Олена в буквальному сенсі боролися за створення чернечої обителі. Скорботи від світу, ревна молитва духовно загартували Катерину. Слідуючи словам апостола Павла: «хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, від терпіння досвідченість, від досвідченості надія, а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5: 3–5), — Катерина вирішила присвятити своє життя Богу.

Коли період скорбот і бід для сестер минув і громада отримала статус Успенського кіновійного монастиря, Катерина прийняла чернечий постриг з ім’ям Євтропія, на честь святої мучениці Олександрійської (день пам’яті — 30 жовтня / 12 листопада). Її чернечим послухом було читання і спів на криласі.

Євтропія була свідком розквіту Олешківського монастиря. Будувалися чудові храми і монастирські корпуси, в обителі було влаштовано школу для сиріт. У цей же час матушка Євтропія стала очевидицею перших чудес біля Феодорівської ікони Божої Матері.

Чернече життя в миру

Та недовго тривав розквіт монастиря: після революції його закрили, черниць розігнали. Матушка, як і багато інших членів обителі, пішла в Херсон. Там вона оселилася в районі Кіндійських хуторів, неподалік від храму на честь Різдва Богородиці. Це місце вона обрала не випадково. За Дніпром були улюблені матушкою Олешки, на той час перейменовані на Цюрупинськ.

У цей період матушка Євтропія заробляла на хліб тим, що шила ковдри. Вона постійно ходила в храм, де молилися й інші черниці Олешківського монастиря. У 1938 р. храм закрили, після чого черниці збиралися в приватному будинку. Сестри підтримували одна одну чим могли.

Під час війни в Херсоні стали відкривати раніше закриті храми. Так, у 1941 р. відкрили і Кіндійську церкву. Кілька років матушка жила в приміщенні, що розташовувалось в огорожі храму. Але, бажаючи більшого усамітнення, вона невдовзі перебралася в невелику тимчасову будівлю, розташовану неподалік від Кіндійської церкви. Житло було просте, мащена хатка — одна кімната і коридорчик. Поки вистачало сил, вона співала і читала на криласі. Коли стала немічною, сиділа на лавочці біля хору і молилася. Вона ніколи не пропускала богослужіння. Духовні чада свідчили, що на ногах матушка носила вериги. В її руках завжди було Святе Євангеліє, яке вона постійно читала.

Духовне опікування

До матушки завжди приходило багато людей. Від Бога вона мала дар прозорливості. Однак не тільки це притягувало до неї людей, а й сила молитви, яку матушка творила за тих, хто потребує Божої допомоги. Почувши про силу її молитви, відвідувачі приїжджали не лише з Херсона, а й з Миколаєва, Первомайська, Запоріжжя, Дніпропетровська та інших місць. Двір завжди був повний людей.

Матушка приймала всіх у себе в кімнаті, сидячи на маленькому ослінчику біля ліжка. Але ніхто ніколи не бачив, щоб матушка лежала на ліжку, навіть якщо була хвора. За словами очевидців, біля неї завжди лежала невелика цурочка. Коли матушка втомлювалася, вона клала цурочку на ліжко, і сидячи на лавці, схиляла голову на неї. Перепочине трохи — і знову не спить.

Було дивовижно те, що матушка Євтропія могла знати імена тих, хто до неї прийде, та їхні потреби. Відвідувачі везли їй гостинці. Але вона звикла задовольнятися проскуркою і святою водою, тому приношення роздавала бідним, незаможнім або ж людям, які давали їй прихисток.

Співтаїнники

Матушка часто спілкувалася з блаженною Домнікою, нині прославленою Церквою у лику святих. Бувало, її питали: «Чи часто Ви бачитеся з матушкою Домнікою?». На що вона відповідала: «Не так часто ми бачимося, але часто духовно спілкуємося». Вони молилися одна про одну.

Іноді Євтропія направляла своїх чад до отця Іосифа (преподобного Амфілохія Почаївського), з яким також спілкувалася. Матушці промислительно був дарований образ із зображенням Почаївської ікони Божої Матері. Після смерті її колишньої послушниці схимонахині Ангеліни цей образ був переданий Свято-Духівському кафед­ральному собору, де він перебуває і донині.

Про згадану тут послушницю Ганну (яка потім у постригу прийняла ім’я Ангеліни) матушка Євтропія часто говорила своїм духовним чадам: «Вона буде більшою за мене», — пророчо передбаючи, що Анна прийме чернечий постриг та схиму і стане її духовною наступницею.

Сповідник віри архієпископ Іоанн (Лавриненко), який перебував на покої в Херсоні, також спілкувався з матушкою Євтропією.

Матушкина молитва

Матушка мала особливе дерзновення молитися за упокій померлих, які, внаслідок закриття храмів та недостатньої кількості духовенства, не були поховані за православним чином або за яких нікому було молитися. Господь у чудесний спосіб відкривав їй їхні імена. Бувало так, що чистий папірець, що лежав на столі біля ліжка, до ранку був заповнений записаними на ньому іменами.

Багато дивовижних подій було пов’язано з ім’ям матушки. Коли через хвороби вона стала марніти, духов­ні чада запитували її: до кого ж вони тепер приходитимуть по допомогу? І вона відповідала їм, що вони зможуть приходити до неї на могилу, як до живої. І що якщо вона отримала дерзновення перед Богом, то буде допомагати їм. Вона провістила свою кончину, прощаючись з тими, кого знала.

Матушка Євтропія постійно причащалася Святих Христових Таїн. Перед смертю вона приступала до цього спасенного Таїнства особливо часто. Причащав її настоятель Різдва-Богородичного храму в Кіндійці протоієрей Іоанн Гасюк, який жив по сусідству.

* * *

Черниця Євтропія відійшла до Господа 29 березня 1968 р. у віці 105 років. Відспівували матушку в Кіндійській церкві на честь Різдва Пресвятої Богородиці, при величезному зібранні молільників. Поховали її на Кіндійському кладовищі.

У багатьох синодиках православних херсонців було записано ім’я черниці Євтропії. Пам’ять про неї як про молитовницю передається з покоління в покоління. А на її могилі багато хто отримував благодатну допомогу і зцілення.

12 листопада 2009 р. були знайдені мощі черниці Євтропії, що спочивають нині у Свято-Духівському кафед­ральному соборі м. Херсона.

pravoslavie.ks.ua

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.