МІЙ ДУХІВНИК. Десять років тому відійшов до Господа схиігумен Геронтій, насельник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври

24 листопада 2003 р., на 62-му році життя, оточений численними чадами, спочив схиігумен Геронтій (у миру — Геннадій Павлович Захаров). Його багатотрудний земний шлях завершився там, де батюшка мріяв бути майже усе своє життя, — серед братії Києво-Печерської Лаври. Проводили старця в останню путь багато духовенства і мирян. Люди не стримували сліз… Поховали отця Геронтія, за його заповітом, у Покровському чоловічому монастирі (Голосіївська пустинь).

Народився батюшка 16 квітня 1942 р. на Луганщині. Його батько Павло і мати Анна шанували Бога, ходили до сільської церкви й молилися вдома. Весь вільний час Геннадій проводив у храмі, виконуючи різні послухи.
1959 р., отримавши атестат за десять класів, юнак вступив до Московської духовної семінарії. У 1960-х роках він був висвячений на священика, багато років прослужив в Удмуртії. Атеїстична влада тоді якраз розпочала чергову хвилю гонінь на Церкву. Після ряду арештів і втечі з психіатричної лікарні, куди його примусово помістили, батюшка отримав благословення священноначалія терміново виїхати в Україну.

Йому довелося служити майже в усіх областях України. Протягом 40 років отець Геронтій дарував людям духовну радість і світло надії. Смиренномудрість отця Геронтія приваблювала парафіян, він ставав духівником багатьох віруючих, відкриваючи їм шлях до спасіння.
20 липня 1992 р. Господь здійснив давнє бажання отця Геронтія — він прийняв чернечий постриг з ім’ям Гавриїл (на честь Божого благовісника) і був зарахований до братії Києво-Печерської Лаври, яку й відроджував разом з іншими ченцями. Але його здоров’я, підірване важким сповідницьким подвигом, щодня гіршало. Багаторазові операційні втручання не давали позитивних результатів. 24 березня 1993 р. батюшка був пострижений у велику схиму з ім’ям Геронтій (на честь преподобного отрока Геронтія, канонарха Печерського). Однак Господь дав отцю Геронтію сили для подальшого служіння. Багато віруючих поспішали до батюшки, щоб отримати благословення і духовну пораду. Передчуваючи свою швидку смерть, прикутий до інвалідного візка, отець Геронтій поспішав кожну хвилину віддати людям.…
І тепер духовні чада отця Геронтія не почуваються покинутими: сила його молитов нам завжди допомагає.

Ростислав Солопенко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.