Маленька книга про велике милосердя

До 160-річчя першої публікації повісті «Хатина дядечка Тома» та 200-річчя від дня народження письменниці Гаррієт Бічер-Стоу

За десять років до початку громадянської війни в Америці, що призвела не лише до повного об’єднання всіх американських штатів, а й до остаточного скасування рабства та работоргівлі у США, 5 червня 1851 р. у щотижневику «Національна Ера» почала друкуватися повість Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядечка Тома». А 20 березня 1852 р. повість вийшла окремим виданням і з того часу стала справжнім бестселером не тільки в Америці, але й по всьому світу. Як підрахували сучасники, повісті «Хатина дядечка Тома» належить рекорд за кількістю продажу серед творів художньої літератури ХІХ ст. Книга Гаррієт Бічер-Стоу не була чимось занадто несподіваним. На час її публікації рабство було скасовано у 20-ти північних американських штатах, проте південні штати не збирались відмовлятися від работоргівлі й утворили Конфедерацію, де рабство було дозволено й узаконено. Питання моральної, соціальної та економічної правомірності та доцільності рабства стало предметом гарячих дискусій та конфліктів, що рано чи пізно мало призвести до вибуху. Родина богослова та проповідника Лімана Бічера не належала до радикальних противників рабства. Точніше, сам голова родини не належав до аболіціоністів, проте всі його 13 дітей отримали фундаментальну освіту та займали активну соціальну позицію, незалежно від статі. Так, старша дочка Кетрін боролася за право жінок на рівну з чоловіками освіту. А літературно обдарована Гаррієт Бічер, після шлюбу з богословом Калвіном Стоу, прийняла аболіціоністські погляди чоловіка і не вагаючись взялася за написання художнього твору, що мав переконливо відтворити всі жахіття рабства. Це був дійсно сміливий крок. Публікація «Хатини дядечка Тома» викликала справжній вибух у суспільстві та розсварила Гаррієт з багатьма її колишніми друзями. Особливо негативною, закономірно, була реакція у південних штатах. Письменницю звинувачували у брехні та викривленні фактів. Тож 1853 р. Гаррієт Бічер-Стоу опублікувала книгу «Ключ до Хатини дядечка Тома», де виклала низку справжніх фактів, що стали основою твору та спонукали до його написання. Зокрема, вона посилалася на опубліковані мемуари Йосаї Хенсона, колишнього раба на плантаціях (сам Хенсон відтоді й до кінця своїх днів називав себе не інакше як «дядечко Том»). Величезна популярність книги ґрунтувалася на тому, що вона ніколи не була лише пропагандою певної ідеї. Емоційне зображення благородства та чесності чорношкірих рабів та жорстокості й бездушності «білих» плантаторів межувало з відтворенням християнських цінностей (наприклад, в образах доброго і терплячого у стражданнях Тома та милосердних Єви та Джорджа — дітей його господарів). Проте пізніше, після відміни рабства, багатство сюжету привело до зовсім неочікуваної критики. Зокрема, через занадто поблажливе змалювання багатьох білошкірих хазяїв (наприклад, родини Шелбі). У Росії повість, опублікована 1857 р., викликала недоречні для уряду алюзії на кріпацтво. У Радянському Союзі, попри те, що твір вивчали у школах, недоречними видавались уже релігійні погляди письменниці. Хоча «Хатина дядечка Тома» вже давно є класикою літератури, суперечки навколо неї досі не стихають. Популярність твору спричинила численні інсценізації та інтерпретації, що вкорінювали у свідомості людей стереотипи сприйняття афроамериканців, все одно так чи інакше пов’язані з підлеглим становищем (турботлива мамка-нянька, відданий господарю слуга; безтурботна легковажність, пасивність). Та безперечно важливою залишається роль повісті як чинника історії.   У листопаді 1862 р. Гаррієт Бічер-Стоу відвідала Білий Дім у Вашингтоні та мала зустріч з Авраамом Лінкольном. У приватній кореспонденції вона охарактеризувала розмову з президентом як «дуже кумедну». Проте згідно з популярною легендою Лінкольн звернувся до пані Бічер-Стоу зі словами: «Tо це ви та маленька жінка, яка написала книгу, що стала початком великої війни?». Невеличка книга, звичайно ж, не могла одна спровокувати громадянську війну в Америці, але вона спричинила чималі зміни у суспільній свідомості – доля, що судилася не багатьом художнім творам в історії людства.

 

Катерина Усачова

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.