ЛЮДИНА — ХРАМ БОЖИЙ

Щонеділі, у храмі Божому, за Літургією, після читання євангельських віршів на цей день, віруючі слухають проповідь, яка роз’яснює зміст і значення прочитаного уривка Святого Письма. І  щодня перед Євангелієм читають уривки з послань апостолів — Петра, Павла, Якова… Апостольські слова так само повчальні й містять таємничий дух мудрості, яка передається від апостолів до нас, від серця до серця.

Але, на жаль, проповідь недільних днів рідко стосується тем, що звучать у апостольських посланнях. Ми пропонуємо до уваги наших читачів проповідь на апостольське читання 17-ї неділі після П’ятидесятниці, яка цього року припадає на 20 жовтня.

То що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? (Пс. 8: 5) — вигукнув колись псалмоспівець Давид, розмірковуючи про місце людини в Божому творінні. І далі, ніби відповідаючи на запитання, додав: Ти створив його мало чим меншим за ангелів, і славою й величчю Ти увінчав його! (Пс. 8: 6).
Гарні й натхненні слова пророка. Але про яку славу говорить він, про яку велич?
Доля синів людських і доля тварин — доля одна: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і немає у людини переваги над худобою, бо все — суєта! Все йде в одне місце: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху (Еккл. 3: 19–20). Цей вбивчий вирок людству прорік син царя Давида — Соломон, наймудріший серед людей.
Де ж тут «слава і велич»? Невже син суперечить батькові? Хіба не одним і тим самим Духом були народжені їхні слова?
Одним. Тільки Соломон говорив про сьогодення, а Давид — про майбуття. Син бачив перед собою старого Адама, батько — Нового. Поглядом, що проникає крізь тисячоліття, Давид побачив велич Бога, Який став Людиною.
Здійснення пророцтва царя Ізраїлю світ знайшов у Різдві Нового Адама — Іісуса Христа. Ця подія розділила історію людства надвоє і зробила можливим те, про що раніше не говорив ніхто й ніколи. Сповнившись Духа Святого, апостол Павел сповістив усьому людству: ви храм Бога Живого (2 Кор. 6: 16).
Яке ж бо дивовижне Святе Письмо! У короткій фразі, немов у спалаху блискавки, сконцентрована потужна сила. Такі само й ці слова. Мабуть, вони — найголовніші у сьогоднішньому апостольському читанні.
Справді, християнський погляд на людину як на храм Божий став можливий тільки після Боговтілення. Різдво Сина Божого від Діви подарувало людству справжню славу і велич: відновлення знівеченого гріхом образу Божого — і радість богосинівства. Бог став людиною — і людина стала храмом. До цього людина вважалася або нікому не потрібним творінням злого бога (у дуалістичних релігіях Сходу), або жалюгідним трупоносцем (в античній думці). Прийшовши на землю, Творець всесвіту вигнав із храму (тобто з людини) торговців (піднебесних духів злоби (Єф. 6: 12)) і проголосив на всі віки: дім Мій домом молитви назветься (Мф. 21: 13). Відтепер у людському тілі може жити Бог.
Людина як храм Божий — це таємниця, коріння якої сягає таємниці боголюдськості Христа. Якби Він не прийшов, ми так і залишилися б істотами, які вічно мучаться, які не розуміють ні себе, ні світу. Усі таланти і здібності, з якими народжується людина, в усі дні життя нашого були б п’ятьма хлібами і двома рибами, не примноженими благодаттю. Але прийшов Він — небесний Архієрей — і благословив людське єство, зцілив і освятив всю людину. І лише з Його приходом стали можливі слова: ви храм Бога живого.
Але як зрозуміти це? Як я, грішна людина, можу бути храмом? Був Храмом Господь Іісус, бо Його безгрішне тіло поєднувалося з Божеством. Була Храмом Пречиста Діва, бо Вона Його, Іісуса, носила в Собі. Але я, але ми всі? Які ми храми? Прокинувшись, ми кажемо Богові у ранковому правилі: «Дякуємо Тобі, що не погубив нас із беззаконнями нашими»; лягаючи спати, читаємо: «Ослаб, прости, Боже, гріхи наші». Грішимо вночі, грішимо вдень… Що ж таке говорить святий Павел: ви храм Бога живого?
Ми не можемо на це відповісти. Що ми? Дасть відповідь Господь — через слово Своє, що пронизує тисячоліття і сягає нас. Таємниці Письма відкриває саме Письмо. Спробуймо зрозуміти, як сама Біблія пояснює сьогоднішні слова апостола.
Перш за все, пригадаймо, що таке храм у біблійному розумінні. Старий Завіт говорить про храм як про спеціальну споруду для звершення богослужіння. У старозавітному богослужінні обов’язково було жертвоприношення. Жертвами були різні тварини (козли, телята, барани) або ж приношення хлібні (борошно або коржі з єлеєм та сіллю). Храмова жертва не могла здійснитися без священика.
Однак у старозавітних пророчих текстах можна побачити багато таємничих натяків на майбутні жертви, але вже духовної природи. Жертва Богові — покаянний дух (Пс. 50: 19); підношення рук моїх як жертва вечірня (Пс. 140: 2); принось Богові в жертву хвалу (Пс. 49: 14); жертви правди приносьте (Пс. 4: 6); прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою (Пс. 118: 108). Смисловий контекст цих фраз, уплетених у пишномовну канву месіанських пророцтв Псалтиря, свідчить, що вони справдилися тоді, коли прийшов Месія, тобто Христос. На думку багатьох тлумачів, про це ж свідчить загадкове надписання багатьох псалмів: «у кінець».
Відкриємо Новий Завіт. Апостол Петро пише: і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Іісуса Христа (1 Пет. 2: 5). Які ж це духовні жертви? У Посланні до Євреїв Павел закликає: отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять (Євр. 13: 15). Ось здійснення пророцтв Давида! Через Нього, тобто через Іісуса Христа, наша хвала Богові стає справжньою, духов­ною жертвою, що прославляє ім’я Його. Так само, як вогонь, що постійно палав у скинії, ми можемо й повинні завжди приносити Богові жертву хвали. А ось іще пише Павел: не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі угодні Богові (Євр. 13: 16). Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, віддайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові (Рим. 12: 1); писав вам, брати… за Богом даною мені благодаттю бути служителем Іісуса Христа між язичниками, і здійснювати священнодійства благовіствування Божого (Рим. 15: 15–16). Ось вони, наші новозавітні жертви: хвала Богові, добродіяння, товариськість, святість тіла і подвиг благовіствування! А з ними — й інші духовні чесноти, які, якщо звершуються в ім’я Христове і в Дусі Святому, стають новими, приємними для Бога жертвами, «в воню благоухания духовнаго».
Варто зауважити, що духовний досвід святих отців, який втілив Євангеліє в життя, достеменно підтверджує апостольські слова. Добре пише про це преподобний Максим Сповідник: «Свята церква Божа — це людина; вівтар у ній представляє душу, божественний жертовник — розум, а храм — тіло. Бо церква є образом і подобою людини, створеної за образом і подобою Божою». Про те, що ці слова — не просто слова, можна переконатися, розгорнувши житія святих. Життя кожного святого — це богослужіння.
Ось, дорогі християни, подивіться, яке високе завдання ставлять перед нами Святе Письмо і святоотецька думка! А це дійсно завдання! Не будемо розуміти сьогоднішнє читання так тривіально і примітивно, як протестанти, що не соромлячись заявляють кожен про себе: «я храм Божий, в мені живе Дух Святий»… Так, після здобуття віри та Хрещення ми стаємо храмами — але потенційно, за умови збереження віри і життя по ній. Храм ще треба збудувати — на основі, яка є Іісус Христос (1 Кор. 3: 11).
Фундамент заклали апостоли, але будувати належить нам. А перед тим як зводити храм, потрібно повалити багатьох ідолів, головний з яких — великий ідол на ім’я «я». Потрібно попрацювати в покаянні, бо покаяння змінює свідомість людини (тому й молимося ми покаянними молитвами вранці та ввечері). Треба долучитися до джерела благодаті, яким є Церква. Все це — непроста, на все життя робота з облаштування серця — вівтаря, душі — простору храму, тіла — притвору церковного.
Нехай же в цій роботі надихнуть і зміцнять нас почуті сьогодні слова Письма, які є сила Божа для спасіння всякому віруючому (Рим. 1: 16). Для цього й читаємо ми на службі слово Боже, й говоримо про нього — для укріплення та наснаги на шляху виконання заповідей. Попрацюймо ж Богові, творячи із нас самих святий храм для Нього, і нехай справдяться на нас сьогоднішні слова апостола, сказані до всіх нас: ви храм Бога живого. Амінь.
 
Сергій Комаров

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.