Литовські благовісники віри. Святі мученики Антоній, Іоанн та Євстафій (день пам’яті — 27 квітня за н. ст.)

Одні з перших литовських благовісників віри — святі мученики Антоній, Іоанн та Євстафій. Праведники служили при дворі великого Литовського князя Ольгерда, дружина якого, Вітебська княжна Марія Ярославна, була православною. Почувши про Христа з вуст духівника княгині, священика Нестора, рідні брати Антоній та Іоанн прийняли християнство.
Після смерті княжни Марії великий князь Ольгерд, будучи християнином, став відкрито підтримувати жерців-вогнепоклонників. Оскільки Іоанн та Антоній не дотримувалися язичницьких обрядів, у дні посту не їли скоромної їжі, то це викликало підозри. Правитель вирішив випробувати їх, запропонувавши скуштувати м’яса в пісний день. Коли Іоанн та Антоній сповідали себе християнами, він наказав заарештувати їх. Після року перебування у в’язниці Іоанн злякався очікуваних мук і пообіцяв виконати всі накази князя. Зраділий Ольгерд відразу ж наказав звільнити братів з-під варти і наблизив до себе. Проте дуже скоро з’ясувалося, що Антоній не змінив своїх поглядів. Тоді його знову кинули до темниці, де піддали жорстоким катуванням. Християни перестали спілкуватися з Іоанном, а в язичників він викликав недовіру. Розкаявшись, Іоанн звернувся до священика Нестора з проханням допомогти йому примиритися з братом. Відповідь Антонія була такою: «Коли він відкрито сповідає Христа, все у нас буде спільне».

Прислуговуючи Ольгерду, Іоанн зізнався йому в тому, що примирився з Церквою. У відповідь князь дав зрозуміти, що для нього не важливо, ким Іоанн є насправді — головне, щоб він зовні виконував язичницькі обряди. Тоді святий сповідав себе християнином у присутності багатьох придворних. Перетерпівши тяжкі побої, він знову отримав можливість обійняти свого брата. Опинившись разом, сповідники причастилися Святих Христових Таїн. У цей час до них почало приходити багато людей, які хотіли почути спасенні слова про Христа. Це викликало обурення з боку язичницьких жерців, які зажадали страти сповідників. У 1347 р. Антоній був повішений на священному для язичників дубі. Але тепер люди стали приходити до Іоанна. Через кілька днів він був задушений, а потім повішений на тому ж дереві. Останки святих мучеників християни з почестями поховали у храмі в ім’я святителя Миколая.
У цей самий час за Христа постраждав і святий мученик Євстафій, який доводився родичем Антонію та Іоанну. Євстафій був одним із кращих дружинників Ольгерда. Під час Різдвяного посту він відмовився їсти м’ясну їжу і відкрито оголосив себе християнином. Побиття залізними прутами, обливання крижаною водою у лютий мороз не зломили духу сповідника. Тоді йому роздробили кістки від ступень до колін, разом зі шкірою зірвали з голови волосся і відрізали вуха та ніс. При цьому Євстафій переносив усе з такою радістю і бадьорістю духу, що самі мучителі вражались тій Божій силі, що зміцнювала його. Після тортур мученик був повішений на тому ж дубі. Згодом на місці страждань праведників було споруджено храм в ім’я Святої Трійці. Сьогодні мощі святих Антонія, Іоанна та Євстафія є найбільшою святинею Литовської землі і зберігаються у Віленському Свято-Духовому монастирі.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.