КУДИ ЗНИКАЄ СВЯТІСТЬ ВОДИ?

«У дні свята Хрещення родичі поставили запитання, на які я не зміг дати зрозумілі відповіді. Існує думка, що коли на Водохреще освячується вода в ріках, то освячується вода в усьому світі, оскільки усі водойми між собою пов’язані.

Здається, логічно, бо ж для Святого Духа немає матеріальних перешкод. Значить вода, яка тече із крана, теж свята? І навіщо в різних місцях освячувати воду, чи не досить було б це зробити десь в одному місці? І ще. Куди зникає святість води після того, як її освятили в річці або джерелі (не розбавляється ж вона новою водою)? Навіщо щороку освячувати воду?»

Віталій, Київ
Відповідає ігумен Лонгин (Чернуха):
Аби зрозуміти, які духовні закони лежать в основі священнодійства великої агіасми (так грецькою мовою називається чин великого освячення води), треба знати православний світогляд. Інакше священнодійство буде сприйматися спотворено, по-язичницьки, як якийсь окультний ритуал, магія. 
ДВА В ЄДИНОМУ
Почнемо з того, що Церква — це єдиний боголюдський організм, у якому поєдналися нематеріальне і матеріальне, нетварне і тварне. Тому, з одного боку, природа Церкви та її таїнств не обмежена природним упорядкуванням світу — «идеже бо хощет Бог, побеждается естества чин». А з іншого — через обмеженість нашого світу самою матерією в часі й просторі — Церква у своїх таїнствах має обмеження. При цьому матерія в таїнствах не тільки не втрачає фізичних властивостей, а ще й набуває метафізичних — стає провідником Божественної енергії або, інакше кажучи, благодаті. Багато прикладів таких властивостей матеріальних предметів ми знаходимо у текстах Святого Письма: жезл Аарона, Ковчег Завіту, мілоть пророка Іллі, вода Силоамської купелі, грязиво, яким Христос помазав очі сліпонародженому, одяг Христа, тінь апостола Петра тощо.
СВЯТІ ОБМЕЖЕННЯ
Священнодійство — це взаємна дія Бога й людини. Але треба додержати умов, тобто певних обмежень, порядку, духовної дисципліни або статуту. Ці умови потрібні самій людині, щоб організувати її духовне життя. Вони висуваються до того, хто бере участь у священнодійстві, стану його розуму й серця. Враховується, які при цьому читаються молитви, яка одіж на священиках, які священні посудини використовуються, який беруть матеріал для священнодійства (вино, хліб, єлей, вода тощо), час і місце. Але всі ці обмеження освячує благодать Святого Духа. Освячення при цьому відбувається не автоматично, як заклинання, а згідно з Божественною волею й вільним вибором людини (часто всупереч нашим гріхам, нашій духовній недосконалості, розслабленості й незібраності). 
РІЗНОМАНІТНІСТЬ БЛАГОДАТІ
Православне богослов’я говорить про три основні дії Божественної благодаті в нашому світі: та, що зберігає, — Бог зберігає увесь світ, і сонце світить, і дощ проливається на праведників і грішників; та, що закликає, — Господь закликає невіруючих або не правильно віруючих людей до істинної віри; та, що освячує, — у Церкві віруючим дарується Дух Святий, який очищає життя від гріха, від зла і відбувається єднання людини з Богом. 
ЗІ СКАЗАНОГО ВИПЛИВАЮТЬ ТАКІ ВІДПОВІДІ НА ПОСТАВЛЕНІ ЗАПИТАННЯ: 
Чи освячується вся вода у світі?

На такі думки навіюють пісне­співи свята Богоявлення, у яких не раз повторюється, що Христос освятив водне єство. При цьому часто згадуються саме води Йордану. Водночас така пісня, як: «Нехай радіє земля вся, небо нехай веселиться, світ хай грає, ріки плескають руками: джерела, озера, безодні, моря нехай втішаються: приходить-бо Христос Адама очистити й врятувати Божественним хрещенням» (тропар 9-ї пісні канону на навечірні передсвята Хрещення), — розширює рамки нашого уявлення про освячення водного єства у всьому світі.
Тож виходить, відповісти на це запитання можна і «так», і «ні». 
«Так» — бо Христос прийшов урятувати увесь світ: «І врятуєш світ явленням Твоїм» (стихира на літії свята Хрещення). Вода як стихія, що омиває всю земну кулю, є найкращим символом цієї події. І Блага Вість має поширитися усім світом. Подія, що відбулася в одній річці, в одній малій точці планети, набуває всесвітнього значення. Тому сьогодні освячення води в окремих місцях є молитвою за увесь світ. Про це і йдеться у самій молитві на освячення води: 
«…Твоєю державою тримаєш усе живе і Твоїм Промислом будуєш світ…». Безсумнівно, що ці молитви справляють свій благодатний вплив на увесь світ. І за Божественним доморядництвом усі християни беруть участь у Божественному Промислі збереження світу й прикликання людей до Церкви Христової. 
Відомі випадки, коли в часи гонінь на Церкву християни, які не могли брати участь у богослужіннях, будучи позбавлені і храмів, і священиків, ішли опівночі, коли наставало свято, до річки, набирали звідти воду й з благоговінням приносили у свої оселі. (Про традицію набирати воду опівночі на свято Богоявлення йдеться у примітці до Типікона словами Іоанна Златоуста). Бо Дух Святий — Іпостась Живого Бога — посилає Свою благодать по благочестивій вірі людей, долаючи як виняток умовності, про які ми казали вище. Але, вірячи в це, потрібно уникати зловживання такою Божественною поблажливістю. З поважної причини: якщо людина важко хворіє і тому не може прийти до храму чи храм дуже далеко і нікому принести води, яку освятив священик, — у такому випадку християнин з вірою може йти до джерела із чистою водою, у крайньому разі — навіть набрати з крана, і користуватися нею як хрещенською. 
«Ні» — бо є священні обмеження, умови, що організовують і виховують людей у духовному житті. І якщо людина нехтує ними, вона скоює гріх. А гріх позбавляє нас Божественної благодаті. Тому наша духовна лінь, знехтування церковною молитвою, не можуть бути виправданням тому, щоб просто, без духовної праці, у будь-якому зручному місці набрати святої води. Таким людям Господь і не зішле на воду освячення Йорданове. 
У момент освячення води священик виголошує слова, де просить Господа прийти й освятити воду цю. Тобто ми бачимо у священнодійстві освячення води певне обмеження. 
Відомі також випадки, коли Господь маловірів навертав до Церкви, низпославши благодать на воду, набрану із крана. Але, знов-таки, це радше виняток з богослужбового порядку, і ми маємо бути пильними, щоб не спокушати Бога, вимагаючи знамень і чудес (див.: Мф. 16: 4), коли і так навколо є безліч свідчень Божественного Промислу. Потрібно тільки мати бажання їх побачити.
Навіщо в різних місцях освячувати воду, чи не досить було б це зробити десь в одному місці? 
Це освячення потрібно самим людям. Тому що його зміст не тільки в освяченні води, але й у нашій спільній молитві за увесь світ і кожного з нас. Де двоє або троє зібрані в ім’я Христа, там Він серед них (див.: Мф. 18: 20). Бо ж ми святкуємо Богоявлення — появу Христа народу. Але, на жаль, з багатьма сьогодні відбувається так, що води святої набрали, а Христа не помітили. 
Куди зникає святість води після того, як її освятили в річці або джерелі (не розбавляється ж вона новою водою)? Навіщо щороку освячувати воду?
Тут ще раз хочу нагадати про обмеженість місцем і часом нинішнього нашого буття й про те, що Дух Святий, — розумна Істота. Він посилає Свою благодать «во время благопотребное». Заради нашого духовного виховання особлива дія Його багато­образої благодаті може припинятися й відновлюватися у належний час і термін, які виражені в річному, тижневому й добовому колах богослужінь Церкви. Так, після закінчення часу Богоявленських свят хрещенська святість води залишає водні джерела, і ми чекаємо наступного року, аби знову здійснити велике освячення води.
Очевидно, такий один із багатьох задумів Творця про спасіння усього тварного світу.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.