КРИЛАТІ ВИСЛОВИ БІБЛІЇ

У біблійні часи у народів Сходу був поширений звичай кровної помсти. Часто винного жорстоко карали за завдання найменшої шкоди. Жорстокість була притаманна й ізраїльтянам, тому в Старому Завіті Господь називає їх «жорстковийними».

«ГЛАС ВОПІЮЩОГО В ПУСТЕЛІ»
Вираз «глас вопіющого в пустині» пов’язаний з особистістю Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.
Він — глас вопіющого в пустині, проречений пророками Ісайєю та Малахією. У ті часи Старозавітна Церква жила в напруженому молитовному очікуванні Спасителя, а Іоанн Хреститель став живим прокімном (з грецької «прокімен» — той, хто передує), попередивши своїм служінням явлення Спасителя Ізраїлю.
Пророк Ісайя сповістив про Іоанна Хрестителя: «Глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому; усякий діл нехай наповниться, і усяка гора та пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зроб­ляться гладенькими;  і явиться слава Господня і побачить усяка плоть спасіння Боже; бо уста Господні прорекли це!» (Іс. 40: 3–5).
Назвавши Іоанна у своїй книзі «гласом вопіющого в пустині», пророк Ісайя використав звичай, поширений до Різдва Христового у древніх східних царів. Під час подорожей своїми володіннями вони посилали попереду себе глашатаїв (вісників), які голосно, на повний голос звіщали підданим про наближення царя та закликали коритися царській волі. А оскільки східні країни ще в біблійні часи являли собою оазиси в пустині, то зрозумілими стають слова пророка Ісайї про Іоанна, який закликає спасатися вірою в грядущого за ним Небесного Царя — Господа Іісуса Христа, глашатаєм (вісником) Якого він був.
Сам Предтеча сказав про себе, посилаючись на пророка Ісайю: «Я глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господеві, як сказав Ісайя пророк» (Ін. 1: 23). Чимало людей пішло за Господом, на Якого він вказував. Інші ж, як більшість сучасних Спасителю іудеїв та язичників, або ж атеїсти та раціоналісти нашого часу, залишилися й залишаються глухими до святого гласу пророка.
З давніх часів цим виразом позначають вмовляння й заклики до чогось, які ніхто не слухає та які заздалегідь приречені на провал.
«ОКО ЗА ОКО, ЗУБ ЗА ЗУБ»
Цей вислів ми зустрічаємо в законодавчих книгах Старого Завіту (Вихід, Левит, Второзаконня). «А якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар. Якщо хто раба свого вдарить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око; і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.» (Вих. 21: 23–27). Цими словами, що мають характер закону, Господь встановлює правовий принцип, за яким людина, яка заподіяла тілесну шкоду ближньому, каралася аналогічно заподіяній шкоді, але не більше.
На перший погляд, це установлення здається негуманним і жахливим, однак воно мало вагоме значення. У біблійні часи у народів Сходу був поширений звичай кровної помсти. Часто винного жорстоко карали за завдання найменшої шкоди. Жорстокість була притаманна й ізраїльтянам, тому в Старому Завіті Господь називає їх «жорстковийними». Закон «око за око, зуб за зуб» не схвалював помсти, а, навпаки, стримував її прояв. В умовах, коли жорстокість була нормою життя для оточуючого світу, цей закон допомагав уникнути набагато більшого зла.
З приходом у світ Іісуса Христа, який приніс нам заповідь «Любіть ворогів ваших», закон «око за око, зуб за зуб» втратив свій юридично-правовий сенс. Віруючі повинні будувати стосунки на чеснотах взаємної поваги, любові, прощення, толерантності. Ця заповідь не скасовує покарань з боку держави за злочини, оскільки вона має релігійно-моральний характер і закликає нас до не вимушеного, добровільного прийняття такого принципу життя. У Новому Завіті існує духовний закон: «…все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм…» (Мф. 7: 12). Це попередження про те, що зло, в якому ми не каємося, рано чи пізно повернеться до нас. За великим рахунком, ми самі себе караємо або винагороджуємо.
А фразеологізм «Око за око, зуб за зуб» сьогодні вживається на позначення недосконалості людських стосунків, що будуються на почутті помсти.
Віктор Науменко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.