КРАЙ РАННЬОГО ХРИСТИЯНСТВА

На крайньому сході Туреччини, біля кордону із Сирією та Іраном, лежить нагір’я під назвою Тур-Абдін — гора Божа. Тут, у радіусі 150 км, розташовуються кілька стародавніх монастирів та храмів IV–V ст. Їх було засновано раніше, ніж монастирі святої Катерини на Синаї та святого Савви в Палестині. Це забута земля раннього християнства й один із центрів сирійських християн, де й зараз можна почути Літургію, зокрема святого Якова.

За 3 км від м. Мардін знаходиться один із величних діючих монастирів — Дайрул Заферан. У ньому можна побачити надгробки 52 сирійських патріархів, старовинне єпископське й патріарше дерев’яне крісло-трон, настінні розписи й мозаїки, гробницю 12 000 мучеників. Вівтар прикрашено завісами з вишитими сучасними іконами. Серед архітектурних особливостей — численні різьблені орнаменти V ст.; усе прекрасно відреставровано.
Далі, на відстані приблизно 150 км, знаходиться ще один старовинний діючий монастир V ст. — Мар Габріель. Його заснували два сирійські монахи — Мар Шемун (Симон) та Мар Шмуіель (Самуїл), які знайшли тут вічний спочинок. Згодом сюди прийшло багато подвижників, а найперші були з Єгипту. Візантійські правителі, наприклад імператор Анастасій (V ст.), імператриця Феодора (VI ст.), чимало жертвували на обитель. Нині вона має кілька храмів, бібліотеку зі старовинними книгами, зокрема з Євангеліями в окладах; при ній діє семінарія (навчається близько 20 студентів) і жіночий монастир. 
Якщо проїхати трохи на північ — побачимо у с. Антлі незвичайну, старовинної архітектури церкву на честь Богородиці, збудовану в V ст. Саме з цього села, за переданням, походили волхви. 
На г. Ізала є монастирі Мар Якуп та Мар Іоханн (V ст.) з могилами засновників. За 30 км на південь, біля м. Нісібін, знаходиться монастир святого Євгенія (363 р.), де подвизався преподобний Єфрем Сирін. Мар Євгеній був учнем преподобного Пахомія Єгипетського. На той час тут діяла знаменита Сирійська богословська академія (800 учнів), на чолі якої стояв Яків, єпископ Нісібійський (учасник І Вселенського Собору). Серед викладачів був знаменитий сирійський богослов Мар Барсаума (викладав екзегетику), який багатьох персів навернув у православну віру (навіть шаха Пероза (V ст.)). Богословські праці Барсауми видано 1922 р. у Німеччині. До речі, в західній частині Ірану й досі знаходиться близько 40 православних церков (район Нова Джульфа).
У 1877 р. у Нісібіні (місце народження Єфрема Сиріна) було знайдено старовинний рукопис (зберігається в Лондоні, у Британському музеї) невідомого автора під назвою «Історія Мар Ябалахи III і рабан Сауми». В ній оповідається про двох ченців XIII ст., один з яких став митрополитом Північного Китаю! Вони проповідували християнство серед монголів, персів, китайців (із 1245 до 1317 рр.). Крім того, жили у вищезгаданих обителях і побудували величний храм (зараз знаходиться на східному кордоні Ірану) у м. Марага — в заснованому ними монастирі Іоанна Хрестителя. 
Цікаво, що ці ченці побували в Італії та Англії, збираючи пожертвування і святі реліквії для своїх храмів. Римський папа Миколай IV, король Франції Філіп IV були дуже здивовані їхньою звісткою, що на Сході давно вже існує християнство. На запитання хто ж проповідував у їхній країні — вони відповіли: «Мар Фома, Мар Наддай (тобто Фаддей)». 
На півночі, в м. Діарбакира (історична назва Аміда), теж є багато старовинних храмів. Поряд, у селі Бет-Аггелайє, 507 р. народився знаменитий історик Церкви Іоанн Ефеський. Молоді роки він провів у монастирі святого Іоанна Ортайського, а 524 р. став патріархом, заснувавши 99 церков і 12 монастирів. 
У середині XIX ст. російський посол у Сирії К. Базілі (товариш М. Гоголя по навчанню в Ніжинській гімназії) зазначив у своїх спогадах «о полудикой горе Тур Абдина, населенной курдами и йезидами»: «Эта святая гора усеяна множеством монастырей и пустынь».
Перше археологічне дослідження цих монастирів почала у 1909 р. англійка Гертруда Белл (1868–1926). Верхи на коні, з рушницею (щоб захиститись від місцевих племен курдів), ночуючи у наметі, вона склала план всієї місцевості, розташування монастирів та зробила цінну фотофіксацію архітектури. (Всі фото зберігаються в бібліотеці університету Ньюкасла, Англія). Збереглися і її щоденники, в яких вона, зокрема, зазначає, що в дорозі рятувалася тільки Біблією: «Ця магічна книга відганяла від мене всі жахи небезпечної подорожі».
Згодом, через початок Першої світової війни, дослідження було припинено.
У самому м. Мардін теж знаходиться кілька старовинних діючих храмів. З їхніх вишуканих дзвіниць відкривається величний вид на історичну Месопотамську рівнину.
Ці місця, освячені багатьма подвижниками, на жаль, нині маловідомі. Туристів тут узагалі не буває. 
У 2011 р., до 1600-річчя заснування монастиря Мар Габріель, Турабдинський митрополит і настоятель монастиря Мар Тимофій опублікував історичне дослідження з переліком усіх священнослужителів та ченців обителі. А святкування самої події відбувалось у м. Мардіні за участю тамтешнього мера, Константинопольського патріарха Варфоломія, Сирійського патріарха Ігнатія.
Ніна Пархоменко, 
професор кафедри графічного і комп’ютерного дизайну Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ), кандидат мистецтвознавства

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.