КОЛИ НАСТАНЕ СТРАШНИЙ СУД?

Ікона «Страшний суд».
Новгород, XV ст.,
Третяковська галерея
Таке запитання найчастіше виникає у періоди нестабільності, коли суспільство переживає різного роду кризи, природні та техногенні катастрофи. Думку про Страшний суд у людини може викликати й непідкупний голос совісті, який підказує, що за кожен вчинок рано чи пізно доведеться дати відповідь перед Богом.

У нашому церковному середо­вищі є люди, які хоча й не призначають конкретної дати кінця світу, але роблять більш ніж сумнівні есхатологічні прогнози. Деякі богослови, що підпали під вплив протестантизму, стверджують, що пекельні муки, яких зазнають після Страшного суду немилосердні люди, не будуть вічними, тому що, мовляв, Бог є любов, і не дозволить безконечно страждати Своїм творінням. Зрозуміло, що така точка зору до вподоби гріховній людині. Якщо пекельні муки не вічні, тоді можна не боротися з пристрастями, а скільки завгодно грішити в земному житті, адже все одно, рано чи пізно, всі потраплять у рай. Інші наближення кінця світу пов’язують з введенням кодів для ідентифікації громадян. При цьому наводиться аргументація, в якій непросто розібратися людині, недосвідченій у богословських питаннях. Багато людей в ній настільки заплутуються, що забувають про єдине на потребу — спасіння своєї душі, тобто про боротьбу зі своїми гріховними пристрастями — гнівом, жорстокосердям, зловтіхою, хіттю, сріблолюбством. Щоб розвіяти звабливі ілюзії щодо нашої загробної участі й наближення кінця історії, Церква одну із підготовчих Неділь Великого посту назвала Неділею про Страшний суд. Зі змісту Євангелія, яке читається цього дня, можна зрозуміти, що пекельні муки будуть вічними. Тим, хто на Страшному суді опиниться по лівий бік від Господа, буде сказано: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25: 41). А головним критерієм, за яким буде визначатися на Суді винесення того чи іншого вироку, буде наявність або відсутність у нас любові до Христа та до ближнього. «Голодував Я, і ви дали Мені їсти; жадав пити, і ви напоїли Мене; був странником, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви одягнули Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; в темниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф. 25: 35, 36). Хтось з нас, можливо, буде запитувати у Господа: «Коли ми бачили Тебе голодуючим і нагодували? або спраглим, і напоїли? коли ми бачили Тебе странником, і прийняли? або нагим, і одягли? коли ми бачили Тебе недужим або в темниці, і прийшли до Тебе?». І Господь скаже у відповідь: «Істинно кажу вам: тому що ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені» (Мф. 25: 37–40).
Хтось із святих отців сказав, що вітром марнославства розвіюються усі наші добрі справи. Що ж, для уникнення марнославства нам зовсім не творити добрих справ? Ні, добрі справи робити, звичайно ж, потрібно, але тільки так, щоб вони були угодними Богу. Необхідно через молитву, піст, покаяння так упокорити свою внутрішню людину, щоб самому задовольнятися малим, а жити для Бога та для інших людей. Вмирати для свого грішного, гордого людського «я» і слідувати Христу.
Це, між іншим, означає і неприпустимість зведення посту до мінімуму чи взагалі недотримування його, як це характерно не лише для розкольницьких, єретичних і сектантських угруповань, які присвоюють собі ім’я християн, але й для деяких недбалих чад Православної Церкви.
«Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною, бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, той збереже її», — вчить Господь ( Мф. 16: 24–25). Лише за такого настрою душі християнина в ній не залишається місця для марнославства, а справи милосердя набувають істинної ціни у Господа, й ними можна буде виправдатися на Страшному Христовому суді.
Архімандрит Маркел (Павук)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.