«КНИГУ ПАЧЕ ХЛІБА І СОЛІ ПРИЄМЛЮ…»

Степан Іванович Пономарьов (1828–1913) — один із перших професійних бібліографів-релігіє­знавців, літературознавець та бібліофіл другої половини XIX ст. — за життя написав, відредагував і видав майже 700 праць.

Релігійна тема не випадково посідала провідне місце у творчому й особистому житті Пономарьова, позаяк він був людиною віруючою. Степан Іванович віддано служив не лише науці, а й Церкві, вважаючи їх нероздільними. Добре знався на релігійній літературі, мав відомості про відомих і маловідомих церковних діячів, уважно стежив за ходом будівництва храмів в Україні, за підготовкою й виданням книг та періодики на релігійну тематику. І все це оперативно висвітлював у пресі.

Статті, вірші, рецензії, бібліографічні праці релігійного спрямування склали значну частину творчої спадщини науковця. Його перу належать ґрунтовні дослідження, присвячені відомим церковним діячам — Київському митрополиту Євгенію (Болховітінову), святителям Філарету Чернігівському і Філарету Московському та ін.
С. І. Пономарьов — автор багатьох публікацій та збірників про історію і стан храмів, єпархій в Україні та поза її межами, про міжнародні релігійні зв’язки й інші сторони тогочасного релігієзнавства. Усі праці вченого насичені величезною кількістю бібліографічних посилань, що свідчить про його енциклопедичність у багатьох галузях науки, освіти, культури.
«Я книгу паче хліба і солі приємлю…» — писав за кілька місяців до своєї смерті Степан Іванович. Цими рядками можна охарактеризувати суть людини, яка прожила нелегке життя, але встигла зробити стільки добра, що й через століття після смерті її ім’я із вдячністю згадують нащадки.
Центральна міська бібліотека м. Конотопа на Сумщині, де народився й прожив усе життя Пономарьов, ось уже п’ять років носить ім’я видатного земляка. Конотоп пишається тим, що тут жила і працювала така неординарна, талановита людина — справжній подвижник науки й культури.
Сучасні краєзнавці та дослідники-бібліографи завдяки працям своїх попередників мають змогу донести широкому загалові численні історичні багатства. Степан Іванович справедливо може вважатися їхнім учителем.
Готуючись до мандрівки на Схід, учений перечитав велику кількість літератури про Палестину. Причиною для складання бібліографічної праці «Иерусалим и Палестина в русской литературе, науке, живописи и переводах: материалы для библиографии» було особисте бажання Пономарьова подати цілісну картину з цього питання засобами бібліографії.
У передмові, використовуючи величезний масив літописів, друкованих видань і численних публікацій на сторінках світської та духовної періодики, С. І. Пономарьов у хронологічному порядку подає усі відомі йому згадки про подорожі співвітчизників до Єрусалима і Палестини (від Никонівського літопису часів Володимира Хрестителя, де зустрічаються перші повідомлення про подорож паломників з Київської Русі до святих місць, до подорожей жителів українських і російських губерній 70-х років XIX ст.).
Свідчення бібліографа — не просто статистичні дані, а яскрава ілюстрація взаємовпливу культур слов’янських і неслов’янських народів. Ще багато цікавих відомостей можна зустріти в передмові до цієї роботи. Посібник — це перелік літератури про Єрусалим та Палестину, поданий у 15 розділах та окремих додатках (покажчики імен, періодичних видань, місць і предметів, згадуваних у бібліографії Палестини). За життя С. І. Пономарьова покажчик з даної проблематики був найповнішим.
Бібліографічні праці С. І. Пономарьова не втратили актуальності й можуть бути цінними довідковими посібниками для викладачів та студентів сучасних духовних навчальних закладів України.

Жанна Іванова

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.