КИЇВСЬКІ СВЯТІ

«Твій Київ — це небо», — писав у першій половині XVII ст. єпископ Мстиславський Сильвестр (Косов), соратник святителя Петра (Могили) і його майбутній наступник на Київській митрополичій кафедрі. Вчений ієрарх уподібнював велику кількість угодників Божих на духовному небосхилі Києва великій кількості видимих небесних світил.
Споглядаючи красу зоряного неба, ми пам’ятаємо, що точне число зірок підрахувати неможливо. Так і щодо святих: Церква свідчить, що, крім явлених світу і прославлених, є багато святих, відомих тільки Богові.

Говорячи про Київ, ми, зазвичай, вважаємо, що його святі — це, переважно, святі Києво-Печерські — понад 120 подвижників, — які спочивають мощами у Ближніх і Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври. Однак, уважно вдивляючись в ікону Собору Києво-Печерських святих (найпоширеніший тип якої — два сонми святих відповідно до двох лабіринтів печер і деякі святі в центрі — сформувався у ХVIII ст.), ми помічаємо, що тут зображено не лише тих, хто спочиває у печерах, і не лише подвижників Лаври, а й деяких інших святих: святого рівно­апостольного князя Володимира, святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба, святу великомученицю Варвару. Якщо присутність зображення святого Володимира можна пояснити тим, що із XVII ст. чесна глава князя спочивала в Успенському соборі Лаври, то решта троє з названих святих зображені лише з однієї причини — як особливо шановані в Києві. Для людей XVIII ст. київські святі — це насамперед Києво-Печерські й ті, про кого ніяк не можна промовчати при «спогаді про Другий Єрусалим». Святі Борис і Гліб — це перші святі з прославлених Церквою на Русі. А свята Варвара, хоча й не ступала по Руській землі у своєму земному житті, — з XII ст. благословляла Русь мощами, які спочивали у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі на Старокиївській горі.
Не можна не відзначити ще одну особливість Собору Києво-Печерських святих: на його іконі зображено угодників Божих, які не були подвижниками Лаври та Києва, але мощі яких, через різні обставини, було перенесено в Лавру. Серед них: один зі святих Віфлеємських немовлят, святитель Феофіл Новгородський, преподоб­на Євфросинія Полоцька, свята праведна княжна Іуліанія Ольшанська. Водночас на іконі немає цілого ряду Печерських подвижників, відомих із житій, але мощі яких спочивають поза Лаврою, бо у давнину пам’ять подвижника більше шанували там, де відбувалися чудеса від його мощей. Якщо ми згадаємо всіх «печерян», які прославлені Церквою, а не тільки тих, мощі яких спочивають у лаврських печерах, то їх виявиться близько 200. А враховуючи, що у наш час багато нових канонізацій — численних новомучеників ХХ ст. і подвижників попередньої синодальної епохи, — цю цифру не можна вважати остаточною: адже багато хто з новопрославлених були, хоча б тимчасово, подвижниками Лаври. 
Велику кількість канонізацій у наші дні та причетність земної долі багатьох подвижників до Києва слід враховувати і тоді, коли питають про кількість угодників Божих, що причисляються до Собору Київських святих, на честь якого, за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, відбуватиметься особливе торжество в день пам’яті рівноапостольного князя Володимира.
Багато імен можуть видатися «несподіваними» для сонму Київських святих, однак включення кожного імені в список обґрунтоване. Так, наприклад, цілий сонм святителів були учнями або викладачами Київської академії — тому час говорити про Собор Києво-Братських святих (у давнину Академія розташовувалася на території Києво-Братського монастиря): це святителі Софроній Іркутський, Іоасаф Білгородський, Мелетій Харківський, Інокентій Херсонський, Феофан Затворник та деякі інші. Вивчаючи житія Київських святих, ми знову переконуємося у тому, що воістину «Київ — це небо»!
Владислав Дятлов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.