КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА СЬОГОДНІ

Цього року ми відзначили 960 років славній обителі — головній святині українського Православ’я. 

Чим живе Києво-Печерський монастир зараз «Церковній православній газеті» розповіли його насельники

Архімандрит Полікарп (Ліненко), уставник Києво-Печерської Лаври, регент  лівого криласу

— Як братії монастиря вдалося відродити давні лаврські традиції церковного співу, перервані за радянських часів у зв’язку із закриттям обителі?

— Старці, яких виганяли з монастиря, вірили в те, що Лавра ще відкриється і відродиться. Вони молилися про це і намагалися хоча б щось зберегти для відродженої обителі. Наприклад, тодішній уставник Лаври, ігумен Феодосій (у схимі Антоній), упродовж усіх років, поки Лавра була закрита, живучи по чужих квартирах, носив за собою шість мішків з партитурами і богослужбовими книгами. І коли Лавра відкрилася, то вся ця бібліотека, і нотна, і читецька, була передана спочатку в Митрополію, а потім нам. Це стало базовим матеріалом.

Крім того, до нашого часу дожили кілька ченців — крилошанів старої Лаври, які знали лаврський піснеспів. Це схиігумен Агапіт, схиархімандрит Феофіл. Та найціннішу допомогу у відродженні старих звичаїв, наспівів і уставних особливостей нам надав, звичайно, прісно­пам’ятний отець Спиридон (схиархімандрит Діонисій).

У партитурах лаврського вжитку в основному святкові піснеспіви. А отець Спиридон сам наспівував усі буденні наспіви, які використовувалися на простоденних службах, і тодішній наш намісник, владика Іонафан (який теж був патріотом лаврського співу), перекладав їх на ноти. Ми це розучували і вчилися виконувати на криласі.

 

— Скільки зараз півчих у Києво-Печерській Лаврі та який їхній режим дня в монастирі?

— Півчих у нас чоловік по 12 на кожному з двох криласів. Але для співу на деяких службах ми запрошуємо додаткових півчих і навіть змішані хори. А на братських Літургіях ми ділимося й іноді співаємо квартетами. Більшість криласних ченців несуть паралельно ще й інші послухи. Основна частина півчих у нас — священнослужителі. І, звичайно, ніхто їх не звільняє від священицьких обов’язків — седмичного служіння, звершення таїнств, спілкування з людьми.

Покійний отець Спиридон казав, що в старій Лаврі особлива увага приділялася півчим Великої церкви (Успенського собору), так званим великоцерковним крилошанам. Вони жили в окремому двоповерховому корпусі, який досі називається співочим корпусом. І благочинному ставилося за обов’язок напередодні всеношних обходити корпус і перевіряти, щоб як мінімум дві години кожен півчий поспав перед великою, особливо нічною, службою.

Але зараз таких правил уже немає. Ми самі, як можемо, викроюємо собі годинки сну та відпочинку.

Ієромонах Агафон (Опанасенко), помічник благочинного Києво-Печерської Лаври

 — Як стають послушниками Лаври?

— Деякі приходять з рекомендацією парафіяльного священика, інші йдуть лише за покликом серця, хтось приходить на якийсь час попрацювати на славу Божу (це наші трудники), а потім частенько вирішує залишитися в монастирі, щоб послужити Господу в чернечому чині.

Людина сама показує своїм життям — чи гідна вона подвизатися в монастирі, чи зможе вона.

Від початківців вимагається відвідувати братські молитовні правила, виконувати послух, вчитися смиренню. Одним словом — бути порядним християнином.

— А хто приймає в послушники?

— З благословення нашого намісника владики Павла, Духовного собору і отця благочинного, я спілкуюся з тими, хто хоче бути послушником. Далі погоджуємо це питання зі Священноначалієм і приймаємо.

 

— Чи існують вікові обмеження для тих, хто приходить в обитель? І звідки приїжджають?

— Приймаємо з 20 років і старше, але є послушники і за 40–50 років. Приїжджають з різних регіонів України, є з Росії, Казахстану.

 

— Хто приймає рішення про постриг у чернецтво?

— Це вже вирішує отець благочинний, Духовний собор, а рішення затверджується владикою намісником і Блаженнішим Митрополитом Володимиром — настоятелем нашої Лаври.

 

— Через який час?

— Постригаємо ми, звичайно ж, не відразу. Між прийняттям у послушники і постригом зазвичай проходить близько п’яти років, хоча можуть постригти і раніше. Тут теж враховується ставлення людини, її поведінка, чи гідна вона бути прийнятою у ченці, або ж їй поки ще потрібно випробувати себе.

 

— А скільки у вас зараз братії?

— У нашому монастирі понад 100 ченців, 30 послушників, близько 15 трудників і один схимник — отець Рафаїл.

 

— Які послухи існують у монастирі?

— Послушники і трудники можуть бути печерниками (тобто мати послух у печерах), двірниками, нести послух на кухні, на проскурні, в іконописній майстерні. Крім того, братія несе послух у вівтарі, у видавництві Лаври, у бібліотеці, в саду.

 

— Києво-Печерську Лавру постійно відвідують туристи, та й сам монастир розташований практично в центрі столиці. Чи не заважає це чернечому життю братії?

— Кожен послушник і кожен чернець прийшов сюди за покликом свого серця й за Божим покликанням. І він повинен розуміти, що дивитися потрібно тільки на себе, а не примічати все навколо, не вникати занадто в мирське. Потрібно намагатися відмовитися від того світу, з якого людина прийшла в монастир. Незважаючи на те, що в Лавру приходить безліч людей, приїжджають численні паломники й буває чимало спокус, послушники та братія намагаються поводитися гідно цих святих стін, уникати зайвих стосунків з людьми й більше прислухатися до свого серце.

 

— Чи є в монастирі свої постійні парафіяни?

— Звичайно, є. Деякі ходять до нас ще з часів відновлення чернечого життя в Лаврі, з 1988 р. Є навіть такі, які пам’ятають Лавру до закриття, були в ній парафіянами і знають ще тих старих монахів, які жили тут до 1961 р.

До постійних парафіян з кожним роком додаються нові люди, приходить багато молоді. І це радує.

Бесіду вів
Олег Карпенко

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.