Кіпр — острів святих

?
Церква в ім’я Лазаря Чотириденного

?
«Не бажаю вводити в оману, але число святих,

які просіяли своєю славою на святому острові, незліченне»

 
Кіпрський літописець?Леонтій Махера,?ХV ст.
Кіпр — це місце, в якому і досі живий дух стародавньої візантійської культури. На цьому острові народилися, жили, вершили чудеса, приймали мученицьку кончину багато шанованих нами святих. Особливо шанують на Кіпрі Пресвяту Богородицю. Від назв Її кіпрських ікон немовби віє теплом: «Солодке цілування», «Милостива», «Золота Милість», «Годувальниця», «Вседопомагаюча», «Цілителька». На Кіпрі знаходяться три ікони Богородиці, написані апостолом Лукою ще за життя Пречистої. Найважливіші монастирі Кіпру засновані завдяки чудесним знайденням ікон Божої Матері.
Кіккський монастир
У густих лісах, що вкривають гірський масив Троодос, якось полював герцог Еммануїл Вітомітіс, візантійський намісник Кіпру. Заблукавши, він зустрів анахорета Ісайю. Герцог намагався розпитати старця, як знайти дорогу, але чернець перебував у молитві й не перервав її заради бесіди з вельможею. Розгніваний герцог жорстоко вилаяв анахорета і вдарив його. Через якийсь час герцога розбив параліч. Тоді він пригадав свій вчинок і просив Ісайю про прощення. Чернець пробачив, і за його молитвою Вітомітіс одужав. Сповнений вдячності, він обіцяв виконати будь-яке прохання свого рятівника. Однак прохання старця було несподіваним. Він попросив привезти на Кіпр з Константинополя найдорожчу святиню імператора Олексія Комніна — ікону Богоматері, написану святим євангелістом Лукою. Герцог та Ісайя вирушили до Константинополя. В імператора у цей час захворіла дочка, і він, дізнавшись про силу молитов і про чудеса ченця, які той вчинив стосовно герцога, запросив Ісайю до палацу. Сталося диво — донька імператора одужала. Своє прохання Ісайя повторив імператору. Але той не захотів розлучитися з іконою. Чернець повернувся до себе. Через певний час імператор сам був уражений хворобою і знову змушений був просити про допомогу Ісайю. Після чудесного зцілення він вирішив виконати прохання монаха, пішовши на певну хитрість. Імператор виставив у залі оригінал і копію ікони, сховані за покровом, і запропонував герцогові Вітомітісу вибрати ікону для відправки її на Кіпр. Герцог молився Богородиці про допомогу. На одну з ікон сіла бджола, яка й указала Вітомітісу на оригінал. Однак імператор вирішив передати на Кіпр копію. Тоді йому явилася Богоматір і наказала дати оригінал. Так ікона потрапила на Кіпр. Згідно з указом імператора з 1576 р. ікона вкрита оксамитовою сінню, щоб ніхто не насмілився побачити сяючих ликів Пресвятої Богородиці та Її Божественного Немовляти. Тому, хто ослухається цієї заборони, загрожувала сліпота. У 1669 р. патріарх Олександрійський Герасим підняв завісу й одразу осліп. Після покаянних молитов він отримав зцілення й залишив письмовий заповіт: ніколи не порушувати заборону. І нині чудотворний образ з ликом Пречистої та Її Сина перебувають під покровом.
Монастир Панагії Хрисороятісси
«Золотосяюча» — так можна перекласти назву чудо­творної ікони Панагії Хрисороятісси. За переказами, вона була написана апостолом Лукою. Шлях ікони на Кіпр був довгим. Насельниця одного з монастирів Малої Азії в період іконоборства (VIII ст.) віддала ікону благочестивій жінці, яка сховала її у себе вдома. Коли й там образу стала загрожувати небезпека, жінка пішла до моря і пустила ікону по хвилях, сподіваючись, що Бог не дасть її погубити. Ікону знайшов рибалка на березі неподалік від Пафоса, й переніс до печери, де її через 400 років знайшов анахорет Ігнатій. Він побачив чудесне сяйво, що струмувало з печери. Ікона дивовижно красива. На ній Богородиця зображена в сяючій короні, багряні ризи виткані золотим орнаментом у вигляді плодів граната. Ікона славиться своїми чудотворіннями на весь світ.
Церква Панагії Ангелоктісті
Невеликий храм Панагії Ангелоктісті в селі Кіті знаменитий на весь світ. Із золотого тла мозаїки дивляться проникливі великі очі Богоматері, навколо мерехтіння свічок і благословенна тиша. За переказами, церкву за одну ніч звели Ангели, звідси й пішла її назва. Панагія Ангелоктісті — три об’єднані під одним дахом церкви. Будівлі належать до XI ст. У храмі багато реліквій: іконостас 1855 р., древні ікони святителя Миколая та святого Іоанна Хрестителя, але найголовніше — мозаїка (VI ст.), що прикрашає вівтар. Це шедевр ранньовізантійського періоду. На золотому тлі мозаїки зображена Богородиця в темному вбранні, на Її тлі яскраво виділяється Немовля Іісус. З обох сторін від Неї Архангели Михаїл і Гавриїл, обидва вони простягають Їй сфери, які тримають у руках. Нікого не залишає байдужим величне і трохи сумне обличчя Богоматері.
Монастир Ставровуні
Найдревніший на Кіпрі монастир — Ставровуні (IV ст.). Історик Євсевій, який супроводжував імператрицю Єлену в її подорожі до Єрусалима, описує історію виникнення обителі. На шляху зі Святої Землі до Константинополя корабель святої імператриці Єлени потрапив у шторм і пристав до берегів Кіпру. Крім Хреста Спасителя на цьому судні знаходилися ще два хрести, на яких були розіп’яті розбійники. Згідно з переказами, вночі один з хрестів зник, і невдовзі його знайшли витаючим над розташованою посередині острова горою, що має назву Олімп. У ту ніч святій Єлені явився Ангел, наказавши зруйнувати на вершині язичницький храм і спорудити там християнський. Їдучи з Кіпру, Єлена пожертвувала для храму один із хрестів і частину Хреста Спасителя. Незабаром на горі, яка відтепер стала називатися Ставровуні (у перекладі з грецької — «гора Хреста»), виник монастир. Головною його святинею був Хрест, який, за описами різних людей, що відвідували монастир у той час, був прибитий до монастирської стіни. Часом Хрест витав у повітрі. У наші дні частиця Хреста Господнього зберігається у спеціальній скриньці.
Монастир Троодітісса
Чернець Троодітісс жив у складну для всього християнського світу епоху, коли у Візантії розпочався період іконоборства. Рятуючись від іконоборців, Троодітісс вирушив на Кіпр. З ним була ікона Пресвятої Богородиці, пізніше названа на честь ченця Троодосською. Близько 25 років чернець жив у монастирі святого Миколая. Після нашестя арабів він оселився для відлюдного життя високо в горах, у печері, де і прожив решту життя. Після смерті ченця в печеру почали приходити мисливці й жителі найближчих сіл, щоб підтримувати вогонь у лампаді біля ікони Пресвятої Богородиці. У 990 р. поряд з печерою побудували маленьку каплицю, а в 1250 р. виник сам монастир на честь цієї чудотворної ікони. Окрім головної святині в монастирі зберігається пояс, що допомагає від безпліддя. Монастир знаходиться високо в горах — майже 1500?м над рівнем моря, тому його іноді називають «перша сходинка до небес».
Церква в ім’я Лазаря Чотириденного
Історія цього храму налічує вже 1100 років. У цій церкві знаходиться гробниця святого Лазаря — улюбленого учня та друга Христа. Іісус часто бував у домі його сестер Марії та Марфи. Коли Лазар помер, Христа не було поруч. Але Спаситель відчув смерть друга і сказав, що має «розбудити» його. Про це ж Його просили сестри Лазаря. Коли відсунули камінь від печери, де той був похований, Іісус сказав: «Лазаре! вийди геть» (Ін. 11: 43), і Лазар вийшов. Багато невіруючих, які бачили, як сталося це диво, увірували, а сам Лазар дав обітницю все життя присвятити служінню християнській вірі. Після цього будь-кого, з ким спілкувався Лазар, він навертав до Христа. Однак іудейським первосвященикам не потрібний був живий доказ цих чудес, вони хотіли вбити Лазаря. Тому Лазаря посадили у човен без весел і пустили у відкрите море. Човен дивним чином прибило до берегів Кіпру, неподалік від Ларнаки. Через кілька років на острові побували апостоли Павел і Варнава, які висвятили Лазаря на єпископа Ларнаки. Вісімнадцять років святий був єпископом Ларнаки. З цим часом пов’язано багато переказів. Святий Лазар дуже хотів зустрітися з Пресвятою Богородицею, але не міг іти в Палестину через загрозу смерті від іудеїв. Тому він відрядив за Нею корабель. Шлях Богородиці виявився дуже тяжким: корабель потрапив у шторм, і волею Божою Діва Марія спочатку потрапила на Афон, а потім уже на Кіпр. Пресвята Богородиця передала Лазарю багато дарів, головна цінність яких полягала в тому, що вони були виготовлені Нею Самою. Лазарю було 63 роки, коли він помер. На місці поховання святого була побудована церква в його ім’я. Однією з визначних пам’яток храму є іконостас, виконаний видатним майстром різьби по дереву Хаджисаввасом Таліадоросом, який трудився над ним дев’ять років. У підземній частині храму знаходяться два саркофаги, в одному з них і був знайдений гроб з мощами святого Лазаря. Зараз вони перебувають у позолоченому срібному ковчезі й виставлені в центрі храму.
Монастир святителя Миколая (Кошачий)
Монастир святителя Миколая — царство кішок, тут їх безліч. Знаходиться він у селі Акротірі на березі мальовничої затоки, названої на честь котів «Каво Гата». З’явилися вони тут приблизно в 327 р. завдяки святій Єлені. Якось, під час великої посухи, навколо озера, де жили люди, розвелися отруйні змії. Життя там стало нестерпним, і люди покинули ці землі. Імператриця Єлена наказала відправити на Кіпр тисячі кішок для знищення змій. Кішки чудово впоралися зі своєю місією — острів було очищено від змій, і люди повернулися у свої рідні місця. За величезною кількістю кішок потрібен був догляд. Для цього у 327 р. за наказом імператора Константина було побудовано монастир святителя Миколая. Ченці повинні були годувати кішок і піклуватися про них, на що їм спеціально виділялися гроші. Як усі монастирі під час навали турків (1570 р.), він був розграбований, а всі його мешканці — вбиті. Тільки в 1983 р. у покинутому монастирі з’явилися дві монахині — Ельбіда і Касіані, які зробили все, щоб він знову став діючим. Традицію було продов­жено. Зараз монастир процвітає, багато прочан і туристів приїжджають, щоб подивитися на життя цієї тихої обителі.
Кіпр можна об’їхати на автомобілі всього за день. Але не вистачить і багатьох місяців, щоб намилуватися чудовою природою, вклонитися усім його святиням, накупатися вдосталь у теплому морі.
Кіпр називають островом любові та краси. Ці поняття невіддільні одне від одного. Своєю дбайливою правицею Господь колись доторкнувся до цієї землі, і любов Творця до свого творіння зробила цю землю прекрасною.
Ольга Девяткова

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.