«КІНО МАЄ ЗЦІЛЮВАТИ ДУШІ»

Говорить Емір Кустуріца: «Християнин повинен дивитися на світ філософськи і намагатися зробити його більш гармонійним. Без цього — нікуди. Бо християнин — це людина, чия добра воля проявляється в кожному вчинку. Він намагається зробити гармонійним усе, з чим стикається. Це особливо важливо, якщо він володіє таким колосальним за силою впливу інструментом, як мистецтво. І тим більше, якщо це мистецтво — кіно.

Я повинен робити християнське кіно — в цьому моя місія.

Християнське кіно має зцілювати душі людей. В ньому має бути особливе ставлення до кожного глядача. Не як до споживача. Потрібно, щоб, подивившись твій фільм, люди починали обіймати один одного, відчували щастя й радість. Радість від повноти буття. Чи не в цьому естетичний сенс людського життя? Треба допомогти людині звільнитися від страхів, щоб вона, пройшовши через катарсис, могла сказати: «Життя, повне труднощів, стало легшим». Якщо ти християнин і мета твоєї творчості — зробити людину щасливою, твій фільм, як інструмент, допоможе виконати завдання твого життя.
Напевно, час від часу в картині може «прочитуватися» якийсь християнський сюжет. Буває, що режисер явно торкається певної церковної теми або відсилає глядача до якоїсь біблійної історії. Але проблема тут в іншому: більшість сьогоднішніх фільмів ніяк не стосуються сенсу людського існування. А значить, вони свідомо не можуть бути християнськими. Більш того, можна відверто назвати їх язичницькими.
Сьогоднішнє кіно ділиться не на християнське і нехристиянське, а, скоріше, на комерційне та некомерційне. Сучасна цивілізація — тобто ринок — потребує лише тих картин, які підуть на ура у публіки. При цьому вважається, що публіка любить кіно розважальне, яке, за визначенням, ніяк не зачіпає цент­ральні моменти людського життя. Однак якщо та чи інша стрічка до цих тем все ж таки звертається, вона стає християнською. З однієї простої причини: вона дає людям привід замислитися над питаннями «хто є людина?» і «навіщо я живу?». А ці питання — по суті християнські.
Необхідно розуміти: коли ми говоримо про Церкву, то ведемо мову про основоположні моменти людського буття — про вічну Жертву Христа, слідування за Христом і самопожертву заради уподібнення Христу. Це знаходить відгук у душі кожної людини. А отже, кіно має звертатися до цих тем. І взагалі, зв’язок релігії та кінематографа, як мені здається, визначений самою природою останнього. Кіно — вид мистецтва, а мистецтво і релігійний спосіб пізнання світу дуже близькі. Тому, коли знімаєш кіно, намагаючись будувати його на серйозній основі, ти, так чи інакше, торкаєшся питань життя і смерті, тобто — релігійних питань».
За матеріалами журналу «Фома в Україні»
Фото: kinopoisk.ru

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.