«ИЗМЫЙТЕСЯ, И ЧИСТИ БУДЕТЕ». Про богослужіння навечір’я Богоявлення

«Хрещення Господнє».
Генріх Семирадський, 1878 р. 

Богоявлення (грецьк. Θεοφάνια — Феофанія), більш давня назва — Явлення (грецьк. Επιφάνια — Епіфанія) — одне з найдавніших християнських свят (поряд з Пасхою і П’яти­десятницею). До IV ст. у Східних та Західних Церквах свята Різдва Христового і Хрещення святкувалися 6 січня й були відомі під загальною назвою «Богоявлення».


Першу згадку про нього можна знайти в «Постановах Апостольських», де мовиться: «Богоявления праздник да празднуется, понеже в тот день бысть явление Христова Божества, свидетельствовавшу Его Отцу в крещении, и Утешителю Святому Духу, в виде голубине, показавшу предстоящим свидетельствованнаго» (кн. 5, розд. 42; кн. 8, розд. 33). У III ст. здійснюється спроба розділити святкування Різдва і Хрещення Господнього, про що згадує святитель Климент Олександрійський у своїх Строматах: «Дехто стверджує, що воно (Різдво) було в роки Августа у 25-й день пахона (грудня); послідовники ж Василіда (секта гностиків. — Прим. авт.) святкують і день Хрещення Його».

Можливо, єретики-василідіани раніше православних зробили святкування Хрещення Господнього самостійним святом і назвали його Богоявленням. У православних же це свято могло бути встановлене на противагу єретичному. Загальноцерковне нарізне святкування свят Різдва Христового і Хрещення Господнього (Богоявлення) починається з IV ст., хоча в деяких літературних пам’ятках можна зустріти найменування свята Різдва Христового Богоявленням, але вже таким, що виокремлюється від Хрещення Господнього.

У III ст. свої бесіди на Богоявлення склали священномученик Іполит Римський і святитель Григорій Неокесарійський. Святі отці IV ст.: Григорій Богослов, Григорій Ніський, Амвросій Медіоланський, Іоанн Златоуст, блаженний Августин та багато інших залишили нам свої глибоко-повчальні слова, сказані ними на свято Богоявлення. Святі Анатолій, архієпископ Константинопольський (V ст.), Андрій і Софроній Єрусалимські (VII ст.), Косма Маіумський та Іоанн Дамаскін (VIII ст.) створили канони, а Герман, патріарх Константинопольський, Іосиф Студит, Феофан і Візантій (IX ст.) — багато піснеспівів на свято Хрещення Христового, які досі співають у день свята.
НАВЕЧІР’Я

Переддень свята, 18 січня за новим стилем, називається навечір’ям Богоявлення, або святвечором. У всі дні седмиці, крім суботи та неділі, служба навечір’я Богоявлення складається з Царських часів, зображальних, вечірні з Літургією святителя Василія Великого, після якої звершується освячення води.

Цього дня Церквою приписується строгий піст. Вживання їжі дозволяється один раз після великого освячення води, тобто після звершення великої вечірні у поєднанні з Літургією Василія Великого (за часом це близько 12–13-ї години дня).
ЦАРСЬКІ ЧАСИ

На 1-му часі звичайний 5-й псалом не читається; на його місце додаються два особливих псалми – 22-й і 26-й, що зображують Господа в образі Пастиря, Який, за пророцтвом Давида, «пасет… и ничтоже… лишит», і Який є «Просвещение и Спаситель».

У наступних за псалмами тропарях співається про розділення Йордану Єлисеєм за допомогою милоті пророка Ілії, як про подію, що є прообразом хрещення Христа в Йордані, якою «освятилося єство вод», і під час якої Йордан зупинив свою природну течію. В останньому тропарі описується трепетне почуття Іоанна Хрестителя, коли до нього прийшов хреститися Сам Господь.

У паримії 1-го часу словами пророка Ісайї Церква звіщає про духовне оновлення віруючих в Іісуса Христа (Іс. 25 гл.), а в наступному апостольському читанні (Діян. 13: 25–32) і Євангелії (Мф. 3: 1–11) — про Хрестителя і Предтечу Господнього, який свідчить про вічну і Божественну велич Спасителя світу.

На 3-му часі, до звичайного 50-го «покаянного» псалма додаються ще два особливих псалми — 28-й і 41-й, в яких пророк вихваляє могутність того, хто хрестив Господа, і його владу над водою та всіма стихіями світу: «Глас Господень на водах: Бог славы возгреме, Господь на водах многих, глас Господень в крепости; глас Господень в великолепии…». У наступних за ними тропарях розкриваються переживання святого Іоанна Хрестителя — його трепет і страх при хрещенні Господа і явлення у цьому хрещенні таємниці Троїчності Божества.

У паримії часу ми чуємо голос пророка Ісайї, який передбачив духовне відродження через Хрещення і закликав до нього словами: «Измыйтеся, и чисти будете» (Іс. 1: 16).

У наступному за паримією апостольському читанні йдеться про відмінність хрещення Іоаннового і хрещення в ім’я Господа Іісуса (Діян. 19: 1–5). У читанні Євангелія розповідається про Предтечу, який уготовив шлях Господу (див.: Мк. 1: 1–3).

На 6-му часі до 90-го псалма додаються псалми 73-й і 76-й, в яких цар Давид оспівує Божественну велич та всемогутність Господа, Який прийшов хреститися в образі раба: «Кто Бог велий, яко Бог наш? Ты еси Бог, творяй чудеса… Видеша Тя воды, Боже, видеша Тя воды, и убояшася: смятошася бездны». У тропарях Спаситель звертається до Іоанна Предтечі із закликом звершити над Ним хрещення. Також йдеться про здійснення пророцтва, згідно з яким річка зупинить свої води, коли Господь прийде до неї, щоб прийняти хрещення.

У тексті паримії словами пророка Ісайї говориться про благодать спасіння у водах Хрещення із адресованим усім віруючим закликом до її засвоєння: «Почерпните воды с веселием от источник спасения» (Іс. 12: 3). Апостольське читання містить заклик до всіх, хто хрестився в ім’я Іісуса Христа, ходити в оновленні життя (Рим. 6: 3–12). Євангельське читання розповідає про явлення Святої Трійці при хрещенні Спасителя, про сорокаденний подвиг Іісуса в пустелі та про початок проповіді Євангелія (Мк. 1: 9–15).

На 9-му часі до 85-го псалма додаються ще два псалми — 92-й і 113-й, в яких пророк сповіщає про царську велич і всемогутність Господа, Який приймає хрещення. У паримії пророк Ісайя оспівує невимовне милосердя Боже до людей та благодатну допомогу їм, що подається у Хрещенні (Іс. 49: 8–15). Апостольське читання сповіщає про явлення благодаті Божої, «спасительной всем человекам», та благодатне сходженні на віруючих Святого Духа (Тит. 2: 11–14; 3: 4–7). Євангеліє розповідає про хрещення Спасителя та Богоявлення (Мф. 3: 13–17).
ВЕЧІРНЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВІСТЬ

Особливістю вечірні навечір’я Богоявлення є читання 12 паримій (обраних уривків зі Старого Завіту).

У 1-й паримії (Бут. 1: 1–13) звучать слова про створення неба й землі, оскільки творення й відкуплення сходяться в одному: заново твориться нова людина, оживає древній образ, яким Бог обдарував людину. Дух Божий, Який вдихнув життя у світовий океан, знову робить води засобом очищення. Наступні дві паримії оповідають про події з книги Вихід: про розділення Червоного моря з переходом обраного народу Божого по його дну (14: 15–18, 21–23, 27–29) і про очищення гіркої води в Меррі. Гіркі води Господь усолодив древом, звелівши Мойсеєві опустити його у ці води. Багато хто зі святих отців вбачали в цьому прообраз хреста, на якому було розіп’ято Спасителя (тому цей уривок читається також і на свято Воздвиження Хреста Христового), а у свято Богоявлення він нагадує про силу Божу, яка хрестом перетворює гіркоту в солодкість в усіх відношенях. Для древніх ізраїльтян – в явному чуді, що дало змогу не померти від спраги в пустелі, для новозавітних християн – у втамуванні також і спраги духовної, в освяченні землі й усього живого небесною благодатною силою через благословення хрестом води в день Богоявлення.

Після перших трьох паримій відбувається спів тропаря зі стихами, після яких на 5-й глас повторюється особливий приспів: «Да просветиши во тьме седящия, Человеколюбче, слава Тебе» (на час цього співу відкриваються Царські врата).

Після співу тропарів читання паримій поновлюється. У 4-й паримії розповідається про Іісуса Навіна та перехід ізраїльтян через Йордан. Через 30 днів після смерті Мойсея, Іісус Навін отримав наказ стати вождем народу. Бог звелів священикам, які несли ковчег Завіту, прямувати до Йордану. У повелінні вказувалося, що священикам потрібно увійти у воду настільки, щоб занурити у неї стопи своїх ніг. І, коли священики зайшли у воду, хвилі річки зупинилися і стали стіною на досить великій відстані від місця переходу ізраїльтян. Вода ж із іншого боку від місця переходу влилася у води Мертвого моря. Таким чином, оголилося дно, і народ Божий став переходити по руслу ріки на протилежний берег. Священики ж стояли посеред Йордану з ковчегом доти, поки не перейшов весь народ. І, після того як всі вийшли на берег, води Йордану хлинули в русло й зайняли своє місце.

Як у давнину Іісус Навін прийняв своє призначення, і в чудесному переході через Йордан побачив підтвердження обітниці Божої бути з ним, так у новозавітні часи Йордан чув голос Отця Небесного, що засвідчив перед людьми послання Сина Свого для спасіння світу.

У 6-й паримії розповідається про зцілення прокаженого воєначальника Неємана та його слуг. Пророк Єлисей передав Неєману, що йому необхідно 12 разів зануритися у води Йордану, щоб отримати зцілення. Неєман спочатку не повірив, проте, виявивши послух, все ж виконав вказівку пророка і зцілився. Ця історія читається у свято Богоявлення, як подія, що є прообразом новозавітного Хрещення, — очищення Неємана стало прообразом Таїнства, що омиває від всякої скверни гріховної.

Після 6-ї паримії, так само як і після 3-ї, йде спів особливих тропарів та приспівів на 6-й глас: «Где бо имел бы свет Твой возсияти, токмо на седящия во тьме, слава Тебе».

Далі читається паримія, що оповідає про чудесне спасіння немовляти Мойсея дочкою фараона. На свято Богоявлення ця розповідь читається тому, що в ній також міститься подія, яка є прообразом таїнства Хрещення. Немовля Мойсей неминуче б загинув, якби мати майбутнього пророка не опустила кошик з ним на річку, сховавши його, таким чином, від слуг фараона. Так і в Hовозавітній Церкві спасіння, початок нового, вічного, духовного життя, кожен християнин отримує в купелі Хрещення. У наступній паримії згадуються події, які сталися одразу ж після вознесіння пророка Ілії. Пророк Єлисей зупинився в Єрихоні. Жителі міста сказали Єлисею, що воно гарне всім: і кліматом, і рослинністю, і родючістю землі (Єрихон у перекладі — «місто пальм»). Гарне всім, окрім води. Люди називали воду Єрихона «злою», оскільки хто випивав її хоч раз, важко хворів. Діти в місті народ­жувалися слабкими, хворіли, іноді вмирали рано або навіть народжувалися мертвими. Єлисей попросив принести йому новий водонос та сіль. Всипавши її у джерело, Єлисей ім’ям Божим благословив його. Після молитви вода очистилася і стала придатною для пиття — місто було врятовано.

На свято Богоявлення ця паримія читається тому, що в цей день на освячувану воду сходить благодать для зцілення душ і тілес, як і Єлисей просив Господа звести її на воду єрихонського джерела.
Підготував 
Максим Мудрак

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.