«ІЗ ЗАХОДУ ЗАСЯЯВШИ». Благовірна княгиня Анна Новгородська (день пам’яті — 23 лютого за н. ст.)

Праведниця була старшою дочкою шведського короля Олафа Шoтконунга і носила ім’я Інгігерда. Сучасники відзначали її розум, сміливість, великий вплив на оточуючих. Вона повинна була вийти заміж за короля Норвегії Олафа II, щоб гарантувати мир між Швецією та Норвегією. Восени 1018 р. Олаф II прибув на кордон для побачення з нареченою та її батьком, але їх там не виявилося. Послані до Швеції гінці привезли невтішну звістку: ще влітку до Олафа Шотконунга прибули посли від «конунга Ярицлейва» (Ярослава Муд­рого), і шведський король віддав свою дочку за сина Київського князя Володимира. 


Ярослав на той час княжив у Новгороді.

Принцеса Інгігерда прибула до Новгорода влітку 1019 р., отримавши у придане м. Альдейгаборг (тепер с. Стара Ладога) з прилеглими землями, які на Заході отримали з того часу назву Інгерманландії («землі Інгігерди»). Право­слав’я Інгігерда прийняла з ім’ям Ірина. Будучи великою княгинею, вона усі свої сили віддала новій батьківщині, ставши вірною помічницею та порадницею чоловіка в його справах. Коли варязька дружина князя попросила Ірину стати посередницею в їхній суперечці з Ярославом, то вона погодилася, але попередила, що відстоюватиме інтереси чоловіка. Іншим разом, коли проти Київського князя виступив його брат Мстислав Тмутораканський, Ірина запропонувала вирішити спір військовим поєдинком особисто з нею, на що Мстислав відповів, що з жінками він боротися не звик, — і поступився Ярославу.
Великий вплив Ірина мала на відносини Русі з країнами Північної Європи. Вона дала притулок у Києві вигнаним синам англійського короля Едмунда — Едвіну й Едуарду, а також малолітньому принцу Магнусу Норвезькому. Відомо, що велика княгиня заснувала у Києві монастир в ім’я своєї небесної покровительки — святої великомучениці Ірини та, за звичаєм того часу, не тільки дбала про монастир, а й управляла ним.
Праведниця стала матір’ю сімох синів та трьох дочок. Серед її синів особливо прославилися святий благовірний князь Володимир Новгородський, великий князь Ізяслав Київський, князі Святослав Чернігівський і Всеволод Переяславський (батько Володимира Мономаха). Дочки ж Ірини стали королевами: Анна — французькою, Марія — угорською, Єлизавета — норвезькою.
У 1045 р. княгиня вирушила до Новгорода на закладку собору на честь Святої Софії, Премудрості Божої. Там же Ірина прийняла чернечий постриг з ім’ям Анна. Померла преподобна у Новгороді 23 лютого 1056 р. і була похована в Софійському соборі. Церковне шанування благовірної Анни було встановлено у 1439 р. 

Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.