ІЗ ДУХОМ РАДОСТІ ТА БЛАГОДАТІ. Паломницькі нотатки

Наш літак заходить на посадку в аеропорту Бен-Гуріон пізно вночі. Земля Обітована зустрічає паломників вогнями ілюмінацій і з перших кроків викликає захоп­лення.
На групу білоцерківців чекала гід — інокиня Іларія з Горненського монастиря (Руська духовна місія в Єрусалимі).

Відразу впадають в око особ­ливості Ізраїлю: інші природа, культура, менталітет, але голов­не те, що на цій Землі перебувають найважливіші святині християнського світу. Що характерно, храми в Ізраїлі зводили на місцях, пов’язаних із євангельськими подіями (нові споруди будувати заборонено).
СЛІДАМИ ІІСУСА ХРИСТА
Назарет — перше місто, яке ми відвідали. Саме звідси Син Божий розпочав Свій земний шлях, що закінчився на Голгофі. Це найбільше (населення — 90 тисяч мешканців) арабське місто в Ізраїлі.
Тут жили праведний Іосиф Обручник та Діва Марія. Паломники пили воду з джерела, біля якого Архангел Гавриїл сповістив Пречистій Діві благу вість про народження Сина Божого.
Багато разів Діва Марія та Спаситель черпали воду із цього джерела. У ті часи воно забезпечувало водою все місто. До речі, за смаковими властивостями вона вважається найкращою в Ізраїлі. Паломники мали нагоду в цьому пересвідчитися.
Над джерелом у XVIII ст. було зведено величний грецький храм, оздоблений фресками.
Кана Галілейська — невеличке село з вузенькими вуличками, розташоване на відстані 5 км від Назарета. Сюди Христос разом із Матір’ю були запрошені на весілля. Богородиця вперше клопотала за людей перед Сином Божим, і Він здійснив перше чудо — перетворив воду на вино.
У Кані паломники відвідали храм, зведений на місці будинку, де жив наречений — Симон Кананіт. Тут зберігаються два кам’яні водоноси, якими користувалися на весіллі. У храмі перебувають нетлінні мощі нареченого, який пішов за Христом і став одним із 12‑ти Його апостолів.
Дитячі та юнацькі роки Спасителя минули в Галілеї. Земля там найродючіша, годує всю країну. Галілейське море красиве у будь-який час. Його берегами часто проходив Іісус Христос, тут люди слухали Його проповіді; тут Він ходив по водах до човна апостолів, зціляв недужих.
Тихим вечором ми мали нагоду пропливти Галілейським морем на човні часів Іісуса Христа. Човен знайшли у 1996 р. — через малу кількість дощів море відійшло від берега. Човен зберігався впродовж 20 століть, його зроблено з 18 видів дерев (переважно кипариси).
За благословенням священника ми набрали відро морської води, і він окропив нею кожного паломника. Стомлені, але такі радісні і щасливі, ми повернулися того вечора до готелю.
Наступного дня ми відвідали монастир Табгха, який нагадує про чудо примноження «п’яти хлібів та двох риб». На місці, де сидів Христос, знаходиться храм, зведений у VI ст. Камінь, на якому Господь розкладав хліб, нині використовується як вівтар.
На березі Галілейського моря розташувався грецький монастир 12‑ти апостолів. Тут Господь здійснив багато чудес: зцілив двох сліпих, розслабленого, якого до Спасителя спустили на мотузках через дах, раба сотника, кровоточиву жінку та ін.
Гора Фавор (висота 600 м) — місце Преображення Христа перед апостолами Петром, Яковом та Іоанном. Тут Господь показав свою Божественну суть, аби учні не мали в Ньому сумніву в годину тяжких випробувань.
У І ст. благочестиві паломники піднімались гірською стежкою, зараз під’їжджають маршрутними таксі звивистим шляхом.
Гора Фавор. Три кущі
На вершині гори стоїть грецький монастир святого пророка Ілії. У вівтарній частині храму, збудованого в IV ст. рівноапостольною царицею Єленою, розташоване місце Преображення. У монастирі перебуває чудотворна ікона Божої Матері «Акафістна», яку помилково називають «Нев’я­нучий Цвіт». Її надруковано на папері з офорта (такі відбитки друкували для паломників). Ікону було виловлено у пляшці арабськими дітьми в Галілейському морі. Після того як ікону помістили у храмі, від неї почалися зцілення.
По краях образа люди вивішують позолочені та срібні медальйони (їх можна купити у храмі). Такий тут звичай.
На території монастиря ми бачили три кущі. Згадаймо євангельське: «Господи! як гарно нам тут бути» (Мф. 17: 4).
На горі Фавор Господь і нині являє Свою славу: щороку в день Преображення над нею сходить хмара.
Із давніх-давен християнські паломники намагались зануритись у священні води річки Йордан.
Йорданит (буквально у перекладі Йорданчик) — затока Йордану. Гарно, благодатно тут почуваєшся. Паломники придбали білі сорочки, спеціально пошиті для омовіння. У них, немов новонароджені немовлята, ми тричі з головою занурилися у воду.
На території Гефсиманського саду розташувався руський монастир святої рівноапостольної Марії Магдалини. Величний храм збудував у 1888 р. імператор Олександр III, присвятивши його також пам’яті своєї матері. Цей п’ятиглавий собор із золотими куполами й досі вважається одним із найкрасивіших на Святій Землі.
Плеяда царів — Олександр II, Олександр III, Микола II — завжди щедро жертвували на Руську Палестину. Перед Першою світовою війною третина святинь Землі Обітованої належала Руській духовній місії.
У храмі в ім’я Марії Магдалини покояться мощі княгині Єлисавети та інокині Варвари, страчених безбожниками. Княгиня була на освяченні цього храму, їй все так сподобалося, що у 24‑річному віці вона сказала: «Як би я хотіла бути тут похованою!». Ці слова стали пророчими.
Віфлеєм — місто народження Спасителя. Воно розташоване на кордоні Палестини та Ізраїлю. Базилика Різдва Христового — єдиний християнський храм на Святій Землі, що вцілів з домусульманського періоду. Перси-завойовники пощадили споруду, бо побачили на стінах зображення волхвів у персидському одязі.
Увійти до храму паломники змогли лише зігнувшись. Таким був первісний задум будівничих, щоб вклонитися святості цього місця. Печера розташована під вівтарем, місце народження Спасителя позначене срібною зіркою.
Ясла, в які Богородиця поклала новонародженого Христа, розміщені у правій частині печери.
Незабутнє враження справила на паломників Лавра святого Савви Освященного, яка зведена у випаленій сонцем Іудейській пустелі. Вона заснована цим святим ще у 486 р. Саме тут він багато років ніс свої аскетичні подвиги. У часи розквіту чернецтва (V—VI ст.) у Лаврі проживало понад 1000 ченців.
Лавра преподобного Савви Освященного
У цій обителі життя ченців вирізняється особливою суворістю. Трапеза буває лише один раз на день, під час святої Чотиридесятниці — сухоїдіння. Жінкам доступ на територію Лаври закрито, як і на Афоні. Мощі Савви Освященного виносять на поклоніння до входу в обитель.
Одна з монастирських реліквій — фінікова пальма, яку посадив святий Савва. Її листя має цілющу силу — лікує безпліддя. Його й нині роздають паломникам.
На територію обителі нерідко заповзають змії та скорпіони, але нікому з ченців не завдають шкоди.
У різні часи в Лаврі жили Іоанн Дамаскін, Андрій Критський та інші святі. Нині тут трудяться 20 ченців на чолі з архімандритом Євдокимосом.
Єлеонська гора — місце Вознесіння Господа на 40‑й день після Воскресіння. Зберігся камінь із відбитком правої ступні Спасителя, «стопочка», що утворилася при Вознесінні. Святиня тепер перебуває у володінні мусульман, у восьмигранній каплиці.
АУДІЄНЦІЯ У ПАТРІАРХА
Православні храми в Ізраїлі належать до Єрусалимського Патріархату, який очолює грецький Патріарх Феофіл ІІІ. Він зустрівся з нашою групою у тронному залі своєї резиденції.
Патріарх привітав усіх із перебуванням на Святій Землі, сказав напутнє слово, благословив подарунками та пригостив солодощами.
Зокрема, він зазначив: «Російські та українські паломники завжди вирізняються тим, що з особливим благоговінням вклоняються святиням. Вони відчувають, що кожен, хто тут побував, стає співпричасником благодаті святих місць. Ми, як члени Православної Церкви, маємо честь бути хранителями та служителями святинь, продов­жуючи справу апостолів. Наша мета — зберегти їх для майбутніх поколінь. Бажаю, щоб поклоніння ваше було гідним, і ви, оновлені духом і тілом, повернулися додому, а дух радості та благодаті передали іншим!».
Українські паломники
з Патріархом Єрусалимським Феофілом III
Тепер усе більше й більше наших співвітчизників відвідують Землю Обітовану і скрізь відчувають доброзичливе ставлення. А в монастирях, які належать Руській духовній місії, наших паломників зустрічають як рідних. У деяких обителях нас запрошували до монастирського саду скуштувати мандаринів та інших цитрусових, пригощали кавою та цукерками.
ЄРУСАЛИМ — СЕРЦЕ СВЯТОЇ ЗЕМЛІ
Це місто віруючих, людей різних конфесій, «місто миру». Тут живе майже 1 млн мешканців.
Паломники пройшли хресним шляхом Спасителя — дорогою завдовжки 1 км, яка починається від Преторії і закінчує­ться Голгофою. Саме цим шляхом ішов Христос, несучи Свій хрест Дорогою добровільної жертви… Ми йшли мовчки, розуміючи важливість моменту. Ось тут Він упав під тяжкістю хреста і залишив відбиток руки на камені; тут іудеї змусили Симона Киринеянина нести хрест Спасителя…
Головний храм Єрусалима — храм Гробу Господнього — найбільша святиня християнського світу. Він зведений на місці страждань та Воскресіння Господа. Храм багато разів руйнували, та він знову піднімався з попелу.
Сьогодні він складається з численних каплиць, святилищ та приділів. Деякі з них належать католикам та вірменським християнам.
Гроб Сина Божого — це кам’яна плита у печері, покрита мармуровою дошкою, над якою зведено Кувуклію — каплицю. До святилища одноразово можуть увійти до п’яти осіб. Хвилювання охоплює кожного, хто приходить сюди і стає свідком Воскресіння Сина Божого. Звідси явились світові радість, життя, безсмертя…
Кожну ніч на Святому Гробі звершують Божественну літургію. Її завжди очолює один із єпископів Грецької Церкви. Тієї ночі службу звершував владика Ісихій, якому співслужили священнослужителі Румунії, Болгарії, Греції, Польщі, України та Росії. Люди говорять різними мовами, але Господь поєднав усіх. Молитву «Отче наш» співав увесь храм зі сльозами на очах. Відчувалась велич та все­пере­магаюча сила Право­слав’я. Причащались майже всі присутні на Літургії.
Паломники отримали велику духовну силу і радість. Кожен із нас запалив єрусалимські свічки на Гробі Господньому та загасив їх, щоб привезти у свої домівки.
Особливу увагу паломників привернув у храмі Камінь Помазання — низька мармурова плита. Це місце, куди благословенний Іосиф та Никодим перенесли тіло Христа для помазання миром перед похованням.
Зворушливо було бачити, як і нині жінки всього світу приносять ароматичні олії на Камінь Помазання, прикладаючи до нього хрестики, хустки, свічки і з благоговінням вклоняючись святині.
ІЗРАЇЛЬ НА ВЛАСНІ ОЧІ
Ізраїль як держава виник у 1948 р. Територія країни стратегічна, адже тут проходять важливі торговельні шляхи, за які завжди велася боротьба. Населення сучасного Ізраїлю становить близько 8 млн осіб, із них 1,5 млн. — репатріанти-євреї із країн колишнього Радянського Союзу.
Із вікна автобуса ми бачили екзотичну природу: вздовж дороги розкинулись мандаринові, бананові, мигдальні, оливкові гаї. Саме олива — вічне дерево — є символом цієї країни.
Сільське господарство в Ізраїлі досить розвинене. Успішно застосовуються найновітніші світові технології. У цій галузі працюють, як правило, араби.
Ми не бачили дач, у них немає потреби, адже свіжі фрукти та овочі є у великому асортименті цілий рік. Там землю люблять і ретельно її обробляють: за занедбаний клаптик землі (ми такого не спостерігали) накладаються штрафи.
Дерева ростуть із потужною кореневою системою і не потребують родючих ґрунтів — їм достатньо каменистих. Ферми перебувають у чудовому стані. До речі, найбільша у світі крокодилова ферма — в Ізраїлі. Скрізь на клумбах ми спостерігали трубочки, пофарбовані під колір землі: крапельне зрошення — цим славиться Ізраїль. Останні роки дощів випадає все менше, і для поливу задіяна сучасна система очистки каналізаційних стічних вод, знесолюється також вода Середземного та Мертвого морів.
Пішки люди ходять мало, незважаючи на відстань, їздять автомобілями. Машини, як правило, новенькі (не більше двох років), дороги гарні, добре освітлені, навіть у пустелях. У гаражах немає потреби, автомобілі стоять на вулицях, ніхто нічого не краде.
Сім’я в Ізраїлі зведена у високий ранг. Діти — це святе, це — майбутнє.
Середня заробітна плата в Ізраїлі становить 2 тисячі доларів, буханець хліба коштує 1,5—4 долари. На вулицях звучить англійська, арабська, російська та єврейська мови. Ізраїль — країна трьох релігій: іудейської, християнської та мусульманської. 70 % населення становлять євреї. Серед них є православні та іудеї. Щодо останніх, ми спостерігали, як вони живуть за законами рабинату — святкують суботній день: шабат. Тоді життя в місті немов замирає, транспорт не працює, не дозволяється займатися жодними справами. Цього дня можна зробити не більше двох тисяч кроків, усе заздалегідь прораховано. Люди йдуть до найближчої синагоги або до Стіни Плачу.
В Ізраїлі досить високо розвинена медицина, ми проїжджали цілі спеціалізовані містечка. За статистикою, на першому місці серед захворювань — онкологічні проблеми шкіри. Більшу частину року сонце дуже спекотне, температура сягає понад +50°С.
Чотири дні паломництва пролетіли миттєво. Ми цінували кожну хвилину, проведену на Святій Землі.
Господь послав нам велику радість — пройти слідами Христа, вклонитися великим святиням.
Відтепер спогади про Землю Обітовану будуть нам втіхою у важкі хвилини життя.
Тамара Зозуленко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

1 коментар до “ІЗ ДУХОМ РАДОСТІ ТА БЛАГОДАТІ. Паломницькі нотатки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.